Свое міркування про походження назви одного з місяців

місяць "вересень" український народ назвав за одну рослину. бо в цю пору, як раз дозріває   верес. і через це його почали називати вереснем. 

травнем останній місяць весни став у нинішньому столітті. до цього він звався май - від імені давньоримської богині весни майї. у народі його називали: пісенник, місяць-громовик, травник.

Тільки-но сходить сніг навесні, до життя пробуджуються одні з найулюбленіших дерев, що ростуть у наших краях. вони прикрашають вулиці українських міст та парки, а також ліси та поля. вони ростуть майже скрізь. це берези.весна ще не запанувала у світі, а під білою березовою корою вже стрімко біжать соки. це гарне дерево після зимового сну готується до нової пори.спершу набухають яскраво-зелені березові бруньки. потім вони розкриваються у клейкі запашні листочки. я обожнюю їхній запах після запахів зими та сирості – адже це справжній аромат весни та життя! спершу ці листочки маленькі та схожі на сердечка. поволі вони стають більше та одягають білокоре деревце у шати свіжої зелені. тоді дерево прикрашає себе ще і пахучими світло-зеленими сережками.бувають берези із сірою корою, навіть із чорною. наука каже, що видів цього дерева у світі зустрічається біля ста сорока. але найгарніша – це біла береза. навесні вона нагадує тоненьку юну дівчину. гнучка берізка наче вдягнена у сліпучо-біле вбрання, подекуди з чорними смугами. а зверху ще й яскраво-зелений плащ накинутий. до того ж ця красуня одягає сережки. берізки навесні дарують нам, окрім насолоди своєю красою, ще одну цінну річ. це березовий сік, який дуже корисно пити, особливо дітям. лісничі вміють зібрати цей цілющий напій обережно, щоб зайвий раз не зашкодити дереву. але деякі «збирачі» роблять це жорстоко, полишають на дереві надрізи, наче відкриті рани, з яких даремно тече сік. не можна такого робити, берізки треба берегти. і тоді кожної весни красуні в сережках будуть радувати нас своїми стрункими постатями, свіжими ароматами та, у разі потреби, живильним напоєм.

1. як же далеко було молодому стефанові до міста, що вже видніло перед ним, і до невеличкого дому на березі тихої липи біля церковці св. духа. 2. нарешті настуня, переглянувшись очима зі своїми подругами, втаємничила стефана: iрина замовила ворожку циганку, щоб перед тим вінчанням виворожила їй будучність 3. перша її думка була, що вона в руках татар — татарська бранка і що ті півдикі постаті з жовтаво-темними обличчями можуть з нею зробити, що хочуть. 4. напівпритомна настя чула, як дали їй кілька порядних батогів, як її підняли й поклали в якийсь віз, на тверді дошки. 5. ї побачила далеко, десь дуже далеко — ряди постатей, які скрадалися тихо, як тіні, в напрямі табору. відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за інтонації, а на письмі з обох боків за ком (найчастіше), рідше — тире. відокремлються тільки другорядні члени речення.