Твір на тему"мені подобається вчитися у школі"

Моя школа большая и светлая. здесь меня научили писать, читать и многому другому.  я хотела бы видеть свою школу полностью усовершенствованной. школа будущего, какая она?   входя в школу, каждый ученик должен раздеваться в собственном шкафчике с замком, открывающимся отпечатком пальца. вместо учебников у каждого ученика будет свой персональный компьютер, в котором собрана вся учебная информация. обстановка в школе будет самая современная, вместо деревянных парт и стульев у каждого ученика будет своя кабинка, оснащенная наушниками и электронным табло вместо доски. тогда ученик не будет отвлекаться, а полностью будет занят учебным процессом.  ученики будут изучать виртуально, посещая различные материки, проникая вглубь земли. уроки будут проходить с машины времени: все ученики переносятся в другие века, участвуют в походах, изучают искусство тех веков. перемены будут проходить весело, так как много специализированных комнат по интересам. в столовой будут обслуживать роботы-официанты, которые приготовят ту пищу, какую ты пожелаешь.  все будет увлекательно и интересно!

Жили на одній березі дві пташки-сусідки. одна з них   - сорока, вважала себе великою панею, ходила лише у капелюшках, була дуже заможною і не мала дітей. інша - горобчиха. ця була скромною, одягалася сіренько, у неї була купа галасливих діточок-гороб*ят, які завжди хотіли їсти. сорока завжди вихвалялася своїм розумом і багатствами. на ринку вона завжди купувала лише найдорожчі делікатеси. а горобчиха була тихенькою, мовчазною, бо завжди мала один клопіт - як прогодувати своє сімейство. тому й на базарі вона купувала лише хліб та дешевий сир. одного разу зустрілися сусідки по дорозі на ринок та й пішли поряд. аж раптом бачать - лежить на стежці два камінці. один - блискучий, аж сяє на сонечку. а інший - тьмяний, сіреньки. от сорока, будучи хитрою, відразу схопила блискучий, та й каже - цей діамант не для тебе, сірої мишки, тобі вистарчить і камінця. та й гордо пішла геть. а бідна горобчиха зітхнула тяжко, підняла камінець, та й думає: " ну хоч діткам принесу гратися". але взяла та й потерла камінь. і раптом камінь засяяв. під шаром пилу виявився справжній діамант. горобчиха занесла його на базар, продала та й стала жити зі своїми дітками у достатку. а що ж сорока? вона всім вихвалялася, що це справжній діамант. але одного разу побачив цей камінець грак-ювелір, та й посміявся з пихатої сороки. це виявився звичайнісінький шматок скла. ось така історія. не все те золото, що блищить.

я дуже комунікабельна людина . мені дуже подобається розмовляти  з розумними  та доброми людьми . думаю , що можливо виберу професію звязану з цим .кожна людина унікальна і своєрідна . хтось розмовляє нецензурною лайкою при інших і йому навіть не соромно . а деякі люди дуже багато говорять і ніколи не слухають інших . для мене гарний співрозмовник той , хто  може цікаво про щось розповідати і той хто може вислухати тебе .

    я ніколи не поважала людей , які роблять вигляд , що слухають . адже , слухати не досить треба ще й дослухатися до думок інших і поважати їх !