Діалог на тему: місцеве підприємство своїми забруднює річку. представник екологічної служби вирішив провести відповідну бесіду з директором цього заводу. керівник посилається на нестачу коштів для побудови очисних споруд. еколог пропонує кілька варіантів розв'язання проблеми.

- ми маємо донести до вашого відома, що ваше підприємство є небезпечним для . шкідливі речовини, що залишаються після виробничого процесу потрапляють у водойму поблизу заводу і спричиняють хвороби мешканців річки та рослин, що висаджені вздовж берегу.

-я розумію цей факт, але на жаль не маю достатньо коштів для усунення даної проблеми. водоочисні споруди не входять до нашого плану бюджету витрат і при їх будівлі ми понесемо величезні збитки. 

-у разі відмови від цих споруд, ми маємо право зачинити ваше підприємство. у вас є якісь альтернативні варіанти, які б були вигідними для вас і допогли б ?

-право, не знаю. через велику завантаженість я мало приділяю уваги таким питанням. що ви порадите у цьому випадку? я не хочу ризикувати своєю роботою!

-у мене є декілька думок, щодо вашого становищя. першим варіантом є те, що ви спочатку зменшите, а потім   припините роботу   тієї галузі підприємства яка спричиняє це забруднення. я розумію, що ви матимете перший час збитки, але ми згодні предоставити вам вигідний кридит для подальшого розвитку підприємства.

-я вважаю, що цей варант майже неможливий, тому що саме ця галузь є провідною.

-тоді я можу запропонувати вам використовувати не дуже дорогі вдосконалені технології утилізації шкідливих речовин. це переоснащення разом з проведеними екологічними проектами вам без великих затрат навколишньому середовищу.

-цей варіант мені подобається більше. я вважаю, що ця ініціативи підтримається робітниками і ми активно зможемо реалізувати утилізацію, запропанованим вами методом.

-я радий, що ми дішли згоди. кожного місяця до вас буде приїздити комісія і перевіряти ваші заходи та їх результати. бажаю вам успіхів. і пам'ятайте - природа у нас одна! і ми повинні ж залишити хоч трохи її краси і нашим дітям!

- Слухай, Назаре, а як ти думаєш, хто такий кумир?

- В якому сенсі?

- Ну, можеш ти пояснити, що це слово означає? Як ти його розумієш, і як його взагалі тлумачити?

- А, ось ти про що... Можу пояснити, якщо ти не знаєш. Кумир - це людина, яка нас приваблює, на яку хотілося б бути схожим.

- Ну, я приблизно так і думав. А у тебе є такий кумир?

- Можна сказати, що є. Я б хотів бути схожим на футболіста Андрія Шевченка, і не лише зовнішністю, а й характером, вчинками... А тобі хтось подобається, Таню?

- Мені теж одна людина подобається, і я б хотіла бути на неї схожою...

- І хто це?

- Ти тільки не смійся, добре? Це Коко Шанель.

- Я таке ім"я чув, але вже не пам"ятаю...

- О, це відома модельєрка, дизайнерка модного одягу. Вона француженка...

- Так, французи на цьому непогано знаються.

- Я б теж хотіла бути дизайнеркою, і зараз я намагаюся навчитися цього. Я створюю моделі для себе та для мами. Вона мене надихає...

- Хто? Мама чи Коко?

- Обидві!

Ще тоді, коли в Карпатах люди поклонялись язичницьким богам, теплої купальської ночі молодь бавилась біля  ватри. А потім дівчата, співаючи, опускали в  Черемош  вінки,, хай причарують  серце милого навіки.

Однієї такої ночі дівчата плели вінки. Лише Лади, наймолодшої і найвродливішої, не було серед них. Вона  забрела далеко в ліс та й заблукала.

Злякалася Лада, опинившись  в нічному лісі. Почала кликати своїх подруг. Та дарма, вони її не чули.

А в лісі творилися справжні дива: чулися голоси якихось птахів, на галявині танцювали лісові  мавки. А під  кущами розквітали небачені квіти.

Нахилилася Лада, зірвала квітку, вплела до свого  вінка. І сталося диво, засвітився вінок голубуватим світлом. І почула дівчина тихий голос:

- Пам'ятай, Ладо, що п'ять пелюсток цієї квітки - то п'ять засад щасливого подружнього життя. Перша пелюстка - то краса, друга - ніжність, третя - незабутність, четверта - злагода, п'ята - вірність.

Замовк голос,  стало  тихо-тихо.  Почало  світати. Лада опинилася на крутому березі Черемоша. Нікого там уже не було.

Стояла Лада над Черемошем і все вагалася: чи кидати їй цей дивний вінок у кришталеві води, чи зберегти його для себе?

Підійшов до неї легінь красний, торкнувся легенько рукою її плеча і мовив:

- Ти забарилася, Ладо, зі своїм вінком. Черемош його не прийме. Може, мені подаруєш той вінок?

Мовчки простягнула дівчина йому  свій вінок.

Довге і щасливе життя прожила з того часу Лада зі своїм судженим, а молодь відтоді плете вінки з барвінку, аби не переводилося на нашій землі щасливе і вірне кохання.