Твір-роздум зимовий ранок в художньому стилі!

Зимовий ранок надзвичайно красивий, особливо в гарну погоду. З самого ранку, як правило, дерева вкриті інеєм. Мов зачаровані, вони стоять в сріблі. Але як тільки починає підніматися сонце, то все змінюється. Дерева вже усипані мільйонами різнобарвних діамантів, які так і іскряться.Взимку вранці на багато прохолодніше, мороз ще тримається. Ідеш по вулиці, і сніг під ногами скрипить. На небі ще горять зірки. Сонце вже починає підніматися, але на небосхилі, як і раніше висить застиглий місяць. Здається, що йому так холодно, що він з місця не може зрушитися. Але тут йому на до приходить сонце, яке зігріває його своїми променями і він починає поступово опускатися за горизонт.Сонце осяває своїми променями обрій, забарвлюючи його в холодний рожевий колір. Зимове ранкове небо не так красиве як влітку, тут немає хмар і зовсім мало фарб.Чим вище піднімається сонце, тим тепліше стає. Воно немов руйнує зимові чари Снігової королеви, яка навела за ніч порядок у своєму царстві.На небі поступово тануть зірки, але ввечері, як тільки почне заходить сонце, вони знову заіскряться холодним світлом.Зимовий ранок надзвичайно тихий, здається, що ніхто не хоче порушувати цю ідилію, але от приходить новий день і життя знову кипить. 

Як часто ми говоримо про щастя, бажаємо один одному, прагнемо до нього, мріємо про нього. А що таке щастя? Як визначити його сутність, дати йому характеристику, описати його?

Одного разу я замислилася над цим і прийшла до наступного висновку: щастя — це не стан душі, не предмет і навіть не виконане бажання. Це особливий стан внутрішнього світу людини. Це ейфорія почуттів, емоцій, неймовірної радості і блаженства. Такий стан можливий при виконанні якогось дуже сильного бажання, при досягненні якоїсь давно-давно бажаної мети. А людській натурі властиво ставити завданням виконання якихось бажань.

І що ми називаємо щастям: виконання бажання або досягнення поставленої мети? А бажаємо ми часто грошей, влади, багатства, вдалого заміжжя. Але як же часто ми потім розчаровуємося. І досягнення якихось земних бажань не приносить нам очікуваного щастя, або воно буває недовгим. У тому й особливість цього почуття: що частіше ми ставимо мету, чим швидше її досягаємо і чим частіше виконуються наші бажання, тим слабкіше відчуття радості. За інерцією ми продовжуємо чогось бажати і до чогось прагнути, а радості від досягнутого все менше і менше.

На мій погляд, відчуття щастя треба культивувати, штучно створювати в самому собі цю ейфорію почуттів, використовуючи для цього найнезначніший привід, найнезначнішу, але приємну подію. Одним словом, навчитися радіти життю і бути ним задоволеним, незважаючи ні на які труднощі і негаразди.

Є люди (їх, правда, небагато), які мають таку властивість душі від народження. Це завжди просвітлені обличчя, це люди, красиві душею і тілом в будь-якому віці. Таким людям, щоб добре виглядати, немає необхідності робити пластичні операції, слідувати якимось режимам, дієтам. Вони завжди доброзичливі, з ними легко і приємно спілкуватися, вони немов світяться зсередини від щастя, заражають своїм оптимізмом оточуючих. Для них абсолютно не важливо, на якому щаблі соціальних сходів вони стоять, де вони живуть, що мають.

Якщо ми навчимося жити і сприймати світ так, як вони, то людство зробить величезний крок на шляху до досконалості, а сама людина не буде загрозою навколишньому світу, зможе позбутися багатьох своїх хвороб, стане чистішою і світлішою!

Щастя — це життя! Це сенс життя! Заради чого і для чого живе людина — це і є щастя! Якщо у людини немає в житті мети, то у неї не буде щастя!

як часто ми говоримо про щастя, бажаємо один одному, прагнемо до нього, мріємо про нього. а що таке щастя? як визначити його сутність, дати йому характеристику, описати його?

одного разу я замислилася над цим і прийшла до наступного висновку: щастя — це не стан душі, не предмет і навіть не виконане бажання. це особливий стан внутрішнього світу людини. це ейфорія почуттів, емоцій, неймовірної радості і блаженства. такий стан можливий при виконанні якогось дуже сильного бажання, при досягненні якоїсь давно-давно бажаної мети. а людській натурі властиво ставити завданням виконання якихось бажань.

і що ми називаємо щастям: виконання бажання або досягнення поставленої мети? а бажаємо ми часто грошей, влади, багатства, вдалого заміжжя. але як же часто ми потім розчаровуємося. і досягнення якихось земних бажань не приносить нам очікуваного щастя, або воно буває недовгим. у тому й особливість цього почуття: що частіше ми ставимо мету, чим швидше її досягаємо і чим частіше виконуються наші бажання, тим слабкіше відчуття радості. за інерцією ми продовжуємо чогось бажати і до чогось прагнути, а радості від досягнутого все менше і менше.

на мій погляд, відчуття щастя треба культивувати, штучно створювати в самому собі цю ейфорію почуттів, використовуючи для цього найнезначніший привід, найнезначнішу, але приємну подію. одним словом, навчитися радіти життю і бути ним задоволеним, незважаючи ні на які труднощі і негаразди.

є люди (їх, правда, небагато), які мають таку властивість душі від народження. це завжди просвітлені обличчя, це люди, красиві душею і тілом в будь-якому віці. таким людям, щоб добре виглядати, немає необхідності робити пластичні операції, слідувати якимось режимам, дієтам. вони завжди доброзичливі, з ними легко і приємно спілкуватися, вони немов світяться зсередини від щастя, заражають своїм оптимізмом оточуючих. для них абсолютно не важливо, на якому щаблі соціальних сходів вони стоять, де вони живуть, що мають.

якщо ми навчимося жити і сприймати світ так, як вони, то людство зробить величезний крок на шляху до досконалості, а сама людина не буде загрозою навколишньому світу, зможе позбутися багатьох своїх хвороб, стане чистішою і світлішою!

щастя — це життя! це сенс життя! заради чого і для чого живе людина — це і є щастя! якщо у людини немає в житті мети, то у неї не буде щастя!