Напишіть твір на тему: "як я зустрів свого друга" для учня 5 класу.терміново.

як я зустрів свого друга?

 

мої матуся та тато казали часто про своїх друзів: "ми з ними пуд солі з'їли". я розумів, що цей вираз говорить про те, що мої батьки разом зі своїми друзями були у різних складних ситуаціях і залишилися після цього в гарних стосунках. мені здавалося, що друзями можна бути і без "поїдання солі".

але одного разу я зрозумів, чому мої батьки називали таких друзів справжніми.

діло було так. був самий звичайний день, котрий ничим не відрізнявся від інших днів, коли ти з ранку прокидаєшься та йдешь до школи, вчишься, додому та знов такий собі звичайний день. так було і цього разу. коли закінчилися уроки, мені мій приятель сергій запропонував разом йти додому. ми часто так робили, коли уроки у нас закінчувалися в один час.  для мене це було зручно, тому що по дорозі було  весело, ми йшли, розмовляли, сміялися. але цього разу, ледь ми відійшли від школи, нас зупинили декілька хлопців та  почали затівати сварку, але, мабуть, не подобався із нас двох цим хлопцям лише я, і вони запропонували моєму другові йти своєю дорогою, лишивши мене з ними. сергій нікуди не пішов, став поруч зі мною і сказав, що він не кидає своїх друзів у біді. нам тоді не довелося дратися, тому що хлопців розігнав сусід, котрий проходив поруч. але в той час, коли сергій мене не залишив самого, а став поруч, я зрозумів, що зустрів  справжнього друга, з котрим ми вже з'їли малесенький  горшик солі. тепер я розумію батьків, коли вони на моє смішне  питання, як вони зрозуміли, що поруч з ними ті, з ким треба їсти соль, відповідали, що  мені душа сама підкаже, коли я зустріну справжнього друга. от моя душа тоді з п'яток і підказала мені про сергі 

Явважаю, без дружби життя неповноцінне, тому що друзі є невід’ємною частиною нашого життя. без дружби життя було б сірим і не виразним. дружба – це безкорисливі відносини між людьми, які тримаються на довірі, щирості, спільних інтересах і захопленнях. я притримуюсь думки, що у людини може бути багато друзів, але найкращий друг може бути 1, чи максимум – 2. я вважаю, що основою дружби є безкорисливість. адже якщо дружба побудована на взаємовигоді або просто заради користі, то це вже не дружба. також дуже важливою є довіра. якщо друзі не будуть довіряти один одному, то вони не зможуть нормально спілкуватись. дуже важливо, щоб друзі йшли на поступки один одному. для мене друзі мають дуже велике значення і я дуже рада, що в моєму житті є друзі. з ними я завжди можу бути відвертою. разом із друзями я швидше знаходжу розв’язання будь-якої проблеми, з ними легше виконувати усіляку роботу, радісніше проводити вільний час. вони завжди мене заспокоють і піднімуть настрій, не залишать у складній ситуації. я теж ціную своїх друзів, намагаюся не сваритися з ними й їм завжди, коли виникає потреба. з деякими друзями, які переїхали, і тепер далеко від мене, я і досі спілкуюсь. тож справді, як стверджує українське прислів’я, людина без друзів – що дерево без коріння.

ще в зовсім ранньому віці я була досить непосидючим і допитливим дитям, але в батьків ніколи не виникало зі мною проблем, адже їм не складало жодних труднощів мене чимось зайняти і на щось відволікти. пропонують осідлати двоколісний велосипед у 4 роки — будь ласка, я тільки за! приносять новеньку книжечку — все, я моментально поринаю у незвіданий світ казок. хочуть записати на танці — я вже самостійно перед дзеркалом розучую свій перший, тільки-но вигаданий танець. тягнуть у музичну школу — починаю проситися на додаткові заняття з фортепіано й вокалу! мене цікавило усе без жодного винятку, я у всьому бачила щось особливе, мені вдавалося іноді навіть розгледіти те, що залишається часто непомітним для інших.

мама завжди говорила, що мені варто розвивати усі свої таланти, бо була впевнена, що в житті може знадобитися все. так я і робила до одного певного моменту. одного разу, у намаганнях згаяти час, я з друзями забрела у місцеву картинну галерею, у ній саме представляли свої роботи маловідомі міські художники, але одна картина, на жаль, назву її я не запам’ятала, просто врізалася мені в пам’ять і ніяк не покидала моїх думок. на ній був зображений звичайний пейзаж, побудова малюнку теж була проста і невигадлива. не можу пояснити, чому саме цей образ змусив мене задуматись над своїми захопленнями і теж звернутися до малювання, але все ж я дякую тому художнику за його прекрасний малюнок, єдиний погляд на який просто закохав мене у малювання. я не можу сказати, що зовсім не малювала до того моменту, ні, я могла цим зайнятись тоді, коли цього хотіла моя душа. але останні кілька років я малюю постійно, у моїй голові завжди вибудовуються якісь фантастичні сюжети, нові, неповторні ідеї, які одразу ж хочеться втілити на чистому аркуші паперу. коли я зрозуміла, що живопис — це моє, то одразу ж записалась у школу малювання. мені досі цікаво відвідувати кожне заняття, дізнаватись щось особливе про свою улюблену справу. задля власного задоволення я частенько кілька разів на тиждень пробігаюсь місцями, де художники виставляють на показ свої щойно створені шедеври, читаю блоги людей, які розбираються в мистецтві, самостійно шукаю якусь додаткову інформацію в інтернеті про новомодні тенденції і якісь зрушення в цій сфері.

не можу навіть описати словами, як сильно я люблю малювати. у той момент, коли ти робиш перший мазок, світ навколо просто замирає, він на кілька годин просто перестає для тебе існувати, адже ти відкриваєш для себе власний світ — світ твоїх думок і фантазій. це так прекрасно відчувати те, що ти можеш відобразити у картині себе, свій внутрішній світ, свої переживання й емоції, ти можеш подарувати іншим малесеньку частиночку своєї душі. оце захоплення малюванням є мені знайти гармонію в серці і у власних думках, заспокоїтися і навіть розважитися. до речі, не можу не похвалитися і не згадати про те, що мої аматорські картини вже прикрашали картинні галереї рідного міста, кілька з них навіть здобули призові місця на регіональних конкурсах. тому я не думаю, що я займаюсь малюванням тільки для душі, сподіваюсь, що і в майбутньому воно мені побудувати успішну кар’єру художника чи, наприклад, дизайнера.

отже, як ви вже зрозуміли, улюблена справа мого життя — це малювання, адже саме вона приносить мені істинне задоволення і радість. тому бажаю кожному з вас знайти своє покликання і захоплення, бо тільки так можна відчувати себе хоча б на четвертинку реалізованим у цьому житті і, безперечно, щасливим