Складіть та запишить листа до близької людини вживаючи звертання та вставні слова

Скласти листа до близької людини із звертаннями та вставними словами пропоную так:

Бабусю, пише тобі твоя улюблена онука Ганнуся. Як ти себе почуваєш? Як справи? Як там мій дідусь? Бабуню, щиро вірю, що у вас все чудово. Сподіваюсь, ми скоро побачимось. Певна річ, я б із задоволенням залишилась у вас погостювати на літо.

Бабусю, я закінчила рік відмінницею. Нарешті, я вільна від навчання. Тепер я мрію лише про подорожі та побаченні із близькими людьми. Бабуню, передавай привіт діду та сусіду Іллі. Чекаємо на зустріч!

З любов'ю,

Ганнуся.

Звертання: бабусю, бабуню.

Вставні слова: сподіваюсь, певна річ, нарешті.

Зорями небо героя вітало, квітами й піснею стріла земля.

Немає щастя вічного, немає, є вічний бій за щастя для усіх.

Законів боротьби нікому не зламати, закони материнства не перемінить.

Потім впали сніги, вдарила люта зима.

Вони не згинули, вони живуть і нині.

Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова коханих батьківських степів.

Минають дні, минає літо, настала осінь.

Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів.

Кажуть, що ввічливу людину можна пізнати по тому, як вона слухає. Вміння вислухати співрозмовника, не перебиваючи його, до того ж, вислухати до кінця, навіть якщо висловлюване ним іде в протиріччя з вашими власними думками, — це і є головна з ознак вихованої і ввічливої людини. Таку людину ще називають тактовною, до речі, слово такт походить із латинської мови й має два значення: «дотик» і «почуття». Тактовна людина, починаючи розмову, завжди спробує з'ясувати, чи цікавить співрозмовника те, що вона збирається йому розповісти. Чи не буде йому нудно, чи має він час її вислухати? А для цього треба володіти як словом, так і тактом. Тактовність починається з уміння поводитися з кожною людиною уважно, зважаючи на її душевний стан, це відкриває душу назустріч співрозмовникові, він це відчуває й легко говорить з вами. Болгарська мудрість стверджує: «Тактовність — риса, якої ніхто не помічає, коли вона є, але всякий відчуває, коли її немає». Такі риси, як тактовність, не даються людині від народження, це має бути наслідком виховання й самовиховання. Тому доречним буде висловлювання давнього мислителя: «Є моральна тактовність, котра в гуманної людини виявляється в усіх її вчинках» (Дідро).

Тактовність взаємопов'язана з умінням володіти словом, доречністю реплік чи зауважень. Уміння володіти словом, відчуття краси слова потрібні кожній людині, особливо ж, коли це стосується ввічливості в стосунках. Той, хто відчуває красу слова, вміє словом передати найтонші відтінки людських думок і переживань, підніметься на високу сходинку справжньої людської культури й тим самим буде і цікавим співрозмовником, і тактовною людиною. Ви зробили комусь послугу — вам дякують, або ви маєте комусь подякувати.

Можна це зробити першим — ліпшим словом, а можна це зробити словом продуманим, наприклад: «Прийміть мою найщирішу вдячність» або: «Дозвольте висловити вам подяку». Слід пам'ятати, що дякують «кому», а не «кого».

Психологи давно дійшли висновку, що настрій людини значною мірою залежить від повсякденного вітання, адже наш день починається з того, кого ми першого зустрінемо: тата, маму чи просто когось із однокласників по дорозі в школу. Наприклад, приступає людина до виконання якоїсь важливої роботи й за народною звичкою приповідає: «Щоб легко почалося та добре скінчилося!» або просто: «Боже хоча кожен знав, що подібні побажання собі — лише певною мірою словесний етикет, проте, він кожного разу допомагає людині відповідно налаштуватися виконувати складну роботу.

Неввічливість часом має місце, але це не завжди є виявом невихованості, часом це буває від невміння володіти словом, невміння дібрати якийсь вираз чи певну форму вираження своїх думок. Тому слід вивчати і правила вести бесіду, і вміння бути гарним співрозмовником, і просто показати рівень вихованої людини — це стане запорукою успіху в багатьох справах.