Діалог 5 - 6 реплік на тему "погода"

- Здравствуйте, коллега!
- И вам желаю здравия! Хороший день сегодня, не так ли?
- Соглашусь с Вами. Погода на высоте! Греет солнце, да и туч сегодня не много, солнечно. Люблю такие дни.
- Я тоже. В такие дни хочется радоваться жизни, думать о хорошем.
- Кстати, Вы не заметили что с солнечной погодой поднимается настроение?
- Соглашусь, коллега. Настроение то, что надо. Ведь солнце как и луна влияет на человека.
- Это верно! А температура сегодня какая? Не скажете?
- 26°С вроде бы, благоприятная, я бы сказал.
- Хорошая, приятная, и не холодно, и не жарко.
- Пожелаю в такой день Вам удачной работы, напарник.
- Взаимностью отвечу. До встречи!
- До встречи!

Справжнім символом і окрасою Харкова ось уже майже п’ять з половиною десятиліть є пам’ятник великому синові українського народу Т. Г. Шевченкові в затишному саду, названому його іменем. Цей монумент вважається одним з кращих пам'ятників Тарасові Шевченку в світі

Він створений видатним скульптором М. Г. Манізером. Величний багатофігурний монумент належить до кращих скульптурних творів нашої країни.
Постать Шевченка сприймається досить реально: зосереджене обличчя, проникливий погляд очей, міцно стиснуті вуста — все це переконливо передає внутрішній стан поета. Він стоїть, глибоко замислившись. Енергійним жестом ніби скидає одвічне ярмо рабства, надихає поневолений народ України на боротьбу.

 

Зітхнули райці. Обізвався первий: 
- Та тут таке! Козак у нас погиб. 

- Погиб? Козак? То що у вас в Полтаві? 
Облога? Зрада? Засідка? Бої? 
- Та ні. Маруся. Он сидить на лаві. 
Струїла хлопця. Судимо її. 

Той засміявся: - Отакої к бісу. 
Під Білу Церкву стягнуто полки. 
Палає Київ, знищено Триліси. 
У вас же он як гинуть козаки! 

Там бій. Там смерть. Там зламано границі. 
Людей недохват. Ллється наша кров. 
А тут - погиб У вас ще на спідниці 
не перешили ваших коругов? 

- У вас, у нас. Ви Січ, а ми Полтава. 
У вас правa, ми ж - охоронці прaва. 
У вас за вбивство кара там яка? - 
Козак сказав: 
- А проста. Як по злoбі 
козак уб'є, не дай бог, козака, - 
живого з мертвим ув одному гробі! 

- А тут, бач, інше. Тут все навпаки. 
Погиб козак од женської руки. 

- Домарики, така у вас і смерть. 
Безславно вмер, а кажете: убито. 
А запорожці - люди без круть-верть, 
все кажуть щиро на своє копито. 
Якби ми ремигали, як воли, 
якби ми так чесали язиками, 
то вже б давно Вкраїну віддали, 
не мавши часу бути козаками. 

Ця дівчина.. . Обличчя, як з ікон. 
І ви її збираєтесь карати? ! 
А що, як інший вибрати закон, - 
не з боку вбивства, а із боку зради? 

Ну, є ж про зраду там які статті? 
Не всяка ж кара має буть незбожна. 
Що ж це виходить? Зрадити в житті 
державу - злочин, а людину - можна? ! 

Суддя сказав: -- Знаскока тут не мона. 
Тут, запорожче, треба Соломона.