Звукобуквений анализ слова однієї і що

о д н і йе йі   -однієї                                                                                                                                                        шч о-що

Знання людині потрібні для розширення її світогляду. саме знання людині жити та розвиватися як особистості.а й справді, знання – це сила, яка є відчиняти двері будь-куди, тобто можливості. але людина, яка не прагне до пізнання, ніколи не побачить всю красу та велич світу, не зможе відчути їх на собі.ми вживаємо їжу для підтримання гарного самопочуття та одержання енер­гії. знання ж – це живлення для нашого мозку та наших думок. і, як і їжу, їх не­обхідно постійно добувати. а також потрібно завжди мати на увазі, що «знання – це ще не розум…». можна багато чого знати, але не використовувати це, і саме тоді всі добуті знання дорівнюють нулю.знання можна віднести до одного з найбільших скарбів людини, скарб, ці­ну якого визначає сама людина. щоб заволодіти ним, потрібно постійно вчитися, цікавитися новими речами, не боятися відкривати сторінки нової книги. і пам’ятати, що «чого б ти не навчався, ти навчаєшся для себе». ти і тільки ти обираєш для себе шлях, по якому йти. знання людині дістатись свого джерела, а не насолоджуватись чужим.  

Моя батьківщина — україна. не любити цю землю і людей, що живуть на ній, — неможливо! мій край — це чорне і азовське моря, карпати і полісся, синьоокі озера волині, південні степи, дніпро-славутич..розлогі дуби і стрункі смереки зустрічають мене в карпатах. швидкі річки, безліч ягід і грибів, чудові краєвиди — це все моя батьківщина.а як повільно несе свої води до чорного моря красень дніпро-славута! велично і суворо дивиться на запоріжжя колиска українського козацтва — хортиця. пригадую, як їхали ми сім’єю в крим через усю україну. зупинялися в мальовничих місцях і насолоджувалися незрівнянними крає.мене вразила велич каховського водосховища, обрії якого губляться в блакитному мареві. незабутнє враження залишилося від проїзду через сиваш, де з двох боків підступають моря — чорне та азовське. вражали нас родючі лани херсонщини і запоріжжя, гірські пейзажі від сімферополя до алушти. та найбільше мене вразила доброта людей, які зустрічалися нам по дорозі. пишаюся я тобою, мій рідний краю, моя земле — україно!     ось перепиши і постав мені ""!