Розставити правильно крапки у тексті. поспішають зустріти весну квіти горять поблизу струмка ліхтарики мати-й-мачухи скромно виблискують квіти гусячої цибульки ліловими озерцями розлився ряст розглядає своїх сусідів різноколірна медунка дзвенить від комах галявина пурхають барвисті метелики.

Поспішають зустріти весну квіти. Горять поблизу струмка ліхтарики мати-й-мачухи. Скромно виблискують квіти гусячої цибульки. Ліловими озерцями розлився ряст. Розглядає своїх сусідів різноколірна медунка. Дзвенить від комах галявина. Пурхають барвисті метелики.

Це місце завжди було чарівним для мене. Навіть, побачивши десь неочікувано лише назву Псел, мої думки ринули в дитинство. Відразу згадувалось, як я босим бігав по берегу річки.
І, ось, сьогодні, я стою гаю за тим, що відбувається тут. Нічого не змінилося за стільки років. Міста розвиваються, шумлять, а тут все так, як і колись. Спокійні люди прогулюються вулицями, нікуди не поспішаючи. Старенькі діди і далі випасають худобу гають за тою могутньою рікою.
Весняна повінь вже минула і на берегах річки з'являється перша травичка. Але тварини не дають їй вирости - відразу вискубують її. для мене, це найчарівніше місце в світі і хочу завжди сюди повертатися!

в словах античного філософа Сенеки покладено дуже глибокий зміст. який, на жаль, в сучасному світі не кожен зрозуміє. я розумію це вислів як поклик або ж кредо. мені надто сильно сподобалися ці слова, саме тому я напишу про їх сутність. ці слова надають поштовх прислухатися не лише до свого розуму, а ще й до того, про що говорить нам душа та серце. звісно, все це духовні цінності. проте я не можу оминути і їх, для мене це надто важко. абсолютно все про що ми говоримо, ми повинні говорити з душею та впевненістю в своїх словах. можливо, це найголовніше. адже говорити те, що хочуть чути інші зовсім недоречно, це вбиває власну самооцінку, яка потребує праці не лише над собою, а щей над оточуючим світом.