Твір-опис природи на основі особистих вражень

Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.

            Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.

          А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.

          З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались. 

          Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.

         Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.

          Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!

Процесові прикметники, тобто віддієслівні прикметники, що називають: а) здатність бути підданим дії (інтеґровний, йонізовний, (з)руйновний, синтезовний, фільтровний) б) призначення виконувати дію (інтеґрувальний, йонізувальний, синтезувальний, фільтрувальний) в) здатність виконувати дію (йонізівний, руйнівний, фільтрівний), як окрема мікросистема найменувань видових понять у науковій мові ще не були об’єктом спеціального дослідження. Незважаючи на неодноразові спроби з’ясувати місце активних дієприкметників у системі двослівних найменувань процесових понять під час термінологічних дискусій протягом двох останніх десятиліть, тільки окремі дослідники (В. Моргунюк, Р. Рожанківський) намагалися системно проаналізувати взаємозв’язок усіх трьох різновидів віддієслівних прикметників, насамперед співвідношення між найменуваннями а) і в). Тим часом обидві групи назв не раз свідомо ігнорують видавці різноманітних наукових видань, що часто-густо надають перевагу пасивним й активним дієприкметникам замість прикметників усупереч духові української мови та традиціям питомого українського термінотворення, репресованого у 30-ті роки минулого століття. У цій статті автори намагаються обґрунтувати потребу повернутися до притаманного українській мові природного називання об’єктів і суб’єктів дій за до віддієслівних прикметників. Наш аналіз становить підсумок тривалих дискусій прихильників традиційних і нетрадиційних поглядів на статус відповідних словотворчих моделей у сучасному процесі термінотворення на робочому семінарі з проблем відображування процесових понять у наукових працях, навчальній літературі та нормативних документах, який відбувся в Харкові в лютому 2010 року.

  Прикметник як частина мовиПрикметником називається частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає напитання який? яка? яке? чий? чия? чиє? Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, сестрин,батькова, братове.Прикметники виражають: а) ознаки кольору (білий, бузковий); б) розміру (широкий,малий); в) віку (старий, юний); г) смаку (солоний, кислий); д) запаху (запашний, п'янкий);е) матеріалу (металевий, кришталевий); є) якості (твердий, гнучкий); ж) приналежності(тещин, сватів); з) зовнішні прикмети (гарний, смаглявий); и) внутрішні властивості(добрий, милосердний); і) ознаки за відношенням до місця (сільський, обласний); ї)простору (далекий близький); й) часу (вечірній, завтрашній) тощо.Ознаку предмета прикметник може виражати безпосередньо (ніжний голос, тепла хвиля,широке поле) або через відношення до інших предметів (полотняна скатертина -скатертина з полотна, бабусина казка - казка бабусі).Морфологічні ознакиПрикметник змінюється за родами, числами і відмінками, і ці його форми залежать відформ іменника, з яким прикметник узгоджується: струнк-ий юнак-0 - струнк-ого юнак-а,струнк-ої топол-і, струнк-і дівчат-а - струнк-их дівчат-0. Рід, число, відмінок і групавідмінювання прикметника є його морфологічними ознаками.Синтаксична рольУ реченні прикметник виконує синтаксичну роль:1) узгодженого означення : Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою,понад віттям дерев та й послався над ними прозорою хмаркою. Дубовий Нестор дивитьсякрізь пальці на білі вальси радісних беріз;2) іменної частини складеного присудка: Яка важка у вічності хода.І все ждало. Тишастояла якась неспокійна.Світле безмежжя здавалось крихким.За характером ознаки, яку вони виражають, морфологічними і , прикметники поділяються на: 1)якісні; 2)відносні; 3)присвійні. Якісними називаються прикметники, які виражають такі ознаки предмета, що можутьвиявлятися більшою або меншою мірою: кмітливий юнак - кмітлив-іший - най-кмітлив-іший; добре серце - добріше - най-добр-іше.Відносними називаються прикметники, що виражають ознаку предмета за йоговідношенням до інших предметів, дій, обставин: бурштинове намисто, осінній день,сьогоднішній випадок, перелітніптахи.Присвійними називаються прикметники, які вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє? Наприклад: мамина казка, батьків сміх,дівоче обличчя, ведмежий барліг.Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можутьпереходити в розряд якісних. Наприклад: золотий ланцюжок (відносний) - золота душа(якісний); срібний перстень (відносний) - срібний голос (якісний); лебединий пух(відносний) - лебедина пісня (якісний); зміїна отрута (присвійний) - зміїнийхарактер(якісний).Ступені порівняння прикметниківОскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою чименшою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зі ступенів маєдві форми: просту і складену.Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшоюмірою, ніж в іншому.1. Проста форма вищого ступеня порівння утворюється за до суфіксів -іш, -ш:добрий -добр-іш-ий, милий - мил-іш-ий, довгий - дов-ш-ий, міцний - міцн-іш-ий. У деякихприкметниках при цьому можуть випадати суфікси -к-,-ок-,-ек-: тон-к-ий - тон-ш-ий