До слів, які відпові на питання що робить? добери спільнокореневі іменники летить- пише- сміється-

сміється - сміх

пише - писання, письмо

летить - літун, політ

Одного разу був і звичайний зимовий день. я сидів у дома томущо був покарений. а от як це сталося. був дуже незвичайний день. я сидів на лавочці з друзями. як тут мій друг помітив ковзанку і всі побігли кататися, а ковзанка була гарною, блискучою та дуже рівною.навкруги стояли старі тополі, кущі калини та була така атмосфера що я аж локті закусав, але щодо робити нічого.але тут я побачив маленького хлопчика який залишив свої ковзани. я не хотів спочатку їх брати, але я взяв та моя мама побачила це й покарала ось так . ну все мама прийшла.

Зараз січень - середина зими. зранку світить яскраве сонце на блакитному чистому небі. сніг переливається різнобарвною веселкою, легкий морозець. у такий день приємно стати на лижі і піти до зимового казкового лісу. тут надзвичайно тихо.таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. дмухнув легкий вітерець, з найближчою гілки осипався сніг. пролетіла велика ворона і змахнула сніг на доріжку. я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією суворою та казковою красою. здається, все завмерло навколо, але це оманливе враження. десь на верхівці сосни метушиться білка, далеко прошмигнув заєць-біляк. зима диктує свої закони, але життя не зупиняється ні на хвилину, мешканці лісу зайняті своєю повсякденною роботою. я теж іду додому - пора готуватися до навчального тижня. розпал зими. холодно, вітряно. як добре, що сьогодні неділя і не треба нікуди виходити. я підійшла до вікна, щоб подивитися температуру на градуснику. мінус десять. навіть здригнулась, подумки уявила, як пробирає до кісток цей пронизливий вітер. у нас під вікном росте горобина. вона помітно розгойдується під натиском вітру. раптом її обліпила зграя снігурів. вони діловито розсілися на гілках, озирнулися на всі боки і стали клювати яскраві соковиті ягоди. дерево велике, яскраво-червоних кистей достатньо, тому птахи не метушаться, всім вистачає. снігурі наклювалися вдосталь і вип'ятили яскраво-червоні грудки, як на виставці. напевно, вони чекали команди ватажка. відпочивши після ситного обіду, птахи відлетіли. а я здивувалася - дерево було сіре, не залишилося жодного червоного грона. як добре, що є такі зимові їдальні для наших птахів!