Синоним - вымокнуть до последней нитки

Выйти сухим из воды или остаться сухим

Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едем

і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

і за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть,

за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.

Що десь у світі кров ще не пролито.

Вечірнє сонце, дякую за день,

за цю потребу слова, як молитви.

Объяснение:

Перші сонячні промені розбудили землю. Вона ніби й чекала цього: посміхнулася до сонця своїми весняними травами, прокинулись і підняли голівки ніжні квіти.

Але найпершими, хто привітав ранок, були, звичайно, пташки. З першим сонячним промінням вони своїми дзвінкими голосами розбудили все навколо, сповістивши, що настав ранок, побігли весняні струмочки, трави підняли свої пагони, дерева розкрили квітучі суцвіття, очікуючи бджіл – медоносів.

Прокинулась природа, розбудила землю. А їй тепер не до відпочинку: треба набратись сил для щедрих врожаїв, напитись вдосталь водички перед засушливим літом, ввібрати в себе стільки сонячного тепла, щоби вистачило і рослинам, і тваринам, і людям аж до нових морозів.

Весняний ранок гарний і веселий. Він є символом оновлення всього живого, адже позаду лишилась зима і минула ніч. Здається, ніби все погане лишилось там, за обрієм, лишилось спогадом. Вранішнє сонце розвіяло хмари і сумніви, подарувало надію на радість, на нове життя.