Спочатку нащи предки називали сонце дажбогом.навесни його величали ярилом.улитку зверталися до сонця семиярило. в осени сонце звалось святовитом. найти диеслова

Дієслова: називали, величали,зверталися, звалось

В склянку з водою вкинули грудочку ґрунту. З грудочки виходять бульбашки. Це свідчить про наявність повітря у ґрунті. Розмішуємо ґрунт в склянці . На дно осіли глина, пісок, а зверху плавають шматочки корінців, стебел, листочків. Це свідчить про те, що ґрунт складається з глини, піску та перегною – відмерлих решток рослин та тварин. Поклали ґрунт в вогнетривку посудину і нагріли на вогні, тримаючи над ним холодне скло. На склі з’явилися краплини води. Це свідчить про те, що у ґрунті є вода. При подальшому нагріванні над ґрунтом з’являється димок, відчувається запах паленого листя, сміття.Це вказує на те, що в ґрунті є залишки рослин.Зі склянки, в якій розмішували ґрунт, взяли декілька крапель води на скляну пластину та нагріли над вогнем.Вода випарувалася, а на склі залишилися білі плями. Це – мінеральні солі – ще одна складова ґрунту.Вони були розчинені у воді, а коли вода при нагріванні випарилася, мінеральні солі стали помітні. 

Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут