Який займенник вживається у вічливо-пошанному значенні та як він пишеться?

Займенник ви використовується при ввічливому звертанні до однієї особи (це так звана пошанна множина): Ви самі ж росіянин? (М. Куліш); Чого ви, тітко, смієтесь? (І. Карпенко-Карий).
Пошанна множина у третій особі властива народно-розмовній мові: Вони [батько] інколи бувають-таки дуже добрі (М. Кропивницький).

Між підметом (групою підмет0)

присудком (групою присудка) з Ус

розділових знаків уживається ^

336

Гоаматика: морфологія, синтаксис

ки тире. Найчастіше ставиться на

місці пропущеної в теперішньому

часі дієслова-зв’язки бути (є) при

складеному іменному присудку.

Тире ставимо:

• Якщо підмет та іменна частина

складеного присудка виражені

іменниками в називному відмінку:

Краса душі, краса любові —

Найвища на землі краса.

В. Сосюра.

Праця людини — окраса і слава,

Праця людини — безсмертя її.

В. Симоненко.

Мій рідний дім — душі свята

основа,

Життя мого безсмертне джерело.

А. Семенюк.

• Коли підмет і присудок виражені

неозначеною формою дієслова:

Лиш боротись — значить жить

(І. Франко).

Вік прожити — не ниву пройти

гомінку (А. М алиш ко).

Жити — це лицедіяти: кожен з

нас грає якусь роль (В. Дрозд).

Життя прожити —

потоптати сум,

Єством своїм прославити

Людину!

А. М ’ястківський.

‘ Якщо один з головних членів ре­

чення виражений інфінітивом, а

Другий — іменником у називному

відмінку:

Стояти над своїм життям — це

велика честь (Ю. Яновський).

Мислити і творити — це для пись­

менника його фах, його повсяк­

денність ( О. Гончар ).

Сприймати світ всерйоз — це

твоя повинність (І. Драч ).

Найвище уміння — почати спо­

чатку життя, розуміння, дорогу,

себе (Л. Костенко).

• Якщо обидва головні члени вира­

жені числівниками:

Два на п’ять — десять.

• Якщо перед присудком стоять

частки це, то, ось, значить:

Поезія — це завжди

неповторність,

Якийсь безсмертний дотик

до души

Л. Костенко.

Червоне — то любов, а чорне —

то журба (Д. Павличко).

Тире не ставимо:

• Якщо іменна частина складеного

присудка виражена прикметни­

ком, дієприкметником, прикмет­

никовим займенником, порядко­

вим числівником:

Ніч прекрасна. Море тихе і

спокійне.

Небо високе-високе, синє та хо­

лодне. Небо закрите хмарами.

Сірим серпанком заслані поля.

Він наш, а ми твої. У списку я

перший.

337 УКРАЇНСЬКА МОВА

Але для смислового та інтонацій­

ного виділення перед таким при­

судком можна ставити тире:

Люди — прекрасні (В. Симоненко).

Людина смертна, а народ — без­

смертний (С. Крижанівський).

• Якщо підмет виражений займен­

ником:

Я син свого часу і весь належу су­

часникам своїм (О. Довженко).

Україно! Ти моя молитва, ти моя

розпука вікова (В. Симоненко).

Якщо ж на підмет-займенник па­

дає логічний наголос, тире ставимо.

Порівняйте:

—Ні! Я жива! Я вічно буду жити!

—Хто ж ти така?

—Я — Мавка лісова.

З те. Лесі Українки.

Пісня! Вона — серце народу, його

душа, його крила (В. Качкан).

• Якщо перед присудком, що має по­

рівняльне значення, стоять спо­

лучники як, мов, ніби, наче та ін.,

тире ставимо лише при логічно на­

голошеному присудку й наявній паузі між підметом і присудком

(авторський знак):

Промені як вії сонячних очей

(П. Тичина).

Вечірня радість — мов далекі

дзвони,

Мов відголос, мов спомин, мов

луна.

М. Рильський.

Весна — неначе карусель (Б.-і.а н,

тонич).

Ніч — мов криниця без дна

(М. Рильський).

Місто — немов сузір’я (Ю. Андру.

хович ).

• Якщо підмет виражений словами

це, то, тире ставимо залежно від

логічного наголосу на ньому:

Ця дівчина не просто так Маруся

Це — голос наш. Це — пісня.

Це — душа.

Л. Костенко.

• Якщо перед присудком, вираже­

ним іменником, стоїть частка не:

Серце не камінь. Молодість —

буйність, а старість не радість

(Нар. те.).

• Якщо присудок стоїть перед підметом:

Хороша-таки штука життя

(А. Головко ).

Воістину прекрасен світ вночі

(Є. Плужник ).

Найчистіша душа незрадлива

(В. Симоненко).

• Якщо присудок виражений імен­

ником чи займенником у непря­

мих відмінках:

Я від коріння. Я із первовіку

(Б. Олійник ).

Між підметом (групою підмет0)

присудком (групою присудка) з Ус

розділових знаків уживається ^

336

Гоаматика: морфологія, синтаксис

ки тире. Найчастіше ставиться на

місці пропущеної в теперішньому

часі дієслова-зв’язки бути (є) при

складеному іменному присудку.

Тире ставимо:

• Якщо підмет та іменна частина

складеного присудка виражені

іменниками в називному відмінку:

Краса душі, краса любові —

Найвища на землі краса.

В. Сосюра.

Праця людини — окраса і слава,

Праця людини — безсмертя її.

В. Симоненко.

Мій рідний дім — душі свята

основа,

Життя мого безсмертне джерело.

А. Семенюк.

• Коли підмет і присудок виражені

неозначеною формою дієслова:

Лиш боротись — значить жить

(І. Франко).

Вік прожити — не ниву пройти

гомінку (А. М алиш ко).

Жити — це лицедіяти: кожен з

нас грає якусь роль (В. Дрозд).

Життя прожити —

потоптати сум,

Єством своїм прославити

Людину!

А. М ’ястківський.

‘ Якщо один з головних членів ре­

чення виражений інфінітивом, а

Другий — іменником у називному

відмінку:

Стояти над своїм життям — це

велика честь (Ю. Яновський).

Мислити і творити — це для пись­

менника його фах, його повсяк­

денність ( О. Гончар ).

Сприймати світ всерйоз — це

твоя повинність (І. Драч ).

Найвище уміння — почати спо­

чатку життя, розуміння, дорогу,

себе (Л. Костенко).

• Якщо обидва головні члени вира­

жені числівниками:

Два на п’ять — десять.

• Якщо перед присудком стоять

частки це, то, ось, значить:

Поезія — це завжди

неповторність,

Якийсь безсмертний дотик

до души

Л. Костенко.

Червоне — то любов, а чорне —

то журба (Д. Павличко).

Тире не ставимо:

• Якщо іменна частина складеного

присудка виражена прикметни­

ком, дієприкметником, прикмет­

никовим займенником, порядко­

вим числівником:

Ніч прекрасна. Море тихе і

спокійне.

Небо високе-високе, синє та хо­

лодне. Небо закрите хмарами.

Сірим серпанком заслані поля.

Він наш, а ми твої. У списку я

перший.

337 УКРАЇНСЬКА МОВА

Але для смислового та інтонацій­

ного виділення перед таким при­

судком можна ставити тире:

Люди — прекрасні (В. Симоненко).

Людина смертна, а народ — без­

смертний (С. Крижанівський).

• Якщо підмет виражений займен­

ником:

Я син свого часу і весь належу су­

часникам своїм (О. Довженко).

Україно! Ти моя молитва, ти моя

розпука вікова (В. Симоненко).

Якщо ж на підмет-займенник па­

дає логічний наголос, тире ставимо.

Порівняйте:

—Ні! Я жива! Я вічно буду жити!

—Хто ж ти така?

—Я — Мавка лісова.

З те. Лесі Українки.

Пісня! Вона — серце народу, його

душа, його крила (В. Качкан).

• Якщо перед присудком, що має по­

рівняльне значення, стоять спо­

лучники як, мов, ніби, наче та ін.,

тире ставимо лише при логічно на­

голошеному присудку й наявній паузі між підметом і присудком

(авторський знак):

Промені як вії сонячних очей

(П. Тичина).

Вечірня радість — мов далекі

дзвони,

Мов відголос, мов спомин, мов

луна.

М. Рильський.

Весна — неначе карусель (Б.-і.а н,

тонич).

Ніч — мов криниця без дна

(М. Рильський).

Місто — немов сузір’я (Ю. Андру.

хович ).

• Якщо підмет виражений словами

це, то, тире ставимо залежно від

логічного наголосу на ньому:

Ця дівчина не просто так Маруся

Це — голос наш. Це — пісня.

Це — душа.

Л. Костенко.

• Якщо перед присудком, вираже­

ним іменником, стоїть частка не:

Серце не камінь. Молодість —

буйність, а старість не радість

(Нар. те.).

• Якщо присудок стоїть перед підметом:

Хороша-таки штука життя

(А. Головко ).

Воістину прекрасен світ вночі

(Є. Плужник ).

Найчистіша душа незрадлива

(В. Симоненко).

• Якщо присудок виражений імен­

ником чи займенником у непря­

мих відмінках:

Я від коріння. Я із первовіку

(Б. Олійник ).