Буду . скласти схеми. визначити вид зв'язку.1. надвечiр хуга втихла, хмари на заходi почервонiли, снiг стужанiв i гостро заблищав, а повiтря стало таким прозорим, що було далеко видно голi дерева понад шляхом.2. там ровен двiр любистку, цвiтуть такi жоржини, i вишнi чорноокi стоять до холодiв.3. якби ж серцю я мiг наказати, наказав би: живи, як є, поки будеш незрадно кохати, поки полум'я в груди б'є. 4. свiт падав на бризки бiлоï хвилi, що лилася по камiннi, i хвиля блищала в густiй зеленiй тiнi, як снопи срiбла та кришталю 5. але малюнком тоскним i не хоче годувати листопад, i мрiють зорi: ми серця запалим; радiє мiсяць: повернувсь назад.​

Батьки навчають нас бути людяними, охайними, шанувати працю, добре вчитися. і їм дуже нелегко спілкуватися з нами, коли ми говоримо неправду. тому вони намагаються переконувати нас, що треба бути чесними: «чесність — краща чеснота». не завжди легко говорити правду, особливо про некрасиві вчинки. але, коли обманюєш когось, особливо близьку людину, — на душі стає ще гірше. недаремно кажуть: «в обманщика має бути гарна пам'ять». це означає, що він повинен пам'ятати, що і кому сказав, і постійно приховувати правду. а це породжує страх і відчужує від людей. обманювати означає боятися. тобто виходить, що обманщик — це найчастіше боягуз. але ж усім відомо, що «шила в мішку не сховаєш». так і правда — десь випливе. і стане людині ще гірше: будуть з неї сміятися або дорікати. тому треба намагатися відповідати за свої слова і вчинки, а якщо не так щось трапляється — казати щиро та чесно, не боячись. адже «краще гірка правда, ніж солодка омана». а якщо бути чесним і справедливим — буде більше поваги до такої людини. і в її і, і до себе самої.

після довгої пори зимової сплячки та весняного періоду цвітіння у природі наступає пора буйна та спекотна – літня. мабуть, не знайти когось, хто б не розділяв радості від приходу перших червневих днів. кожен радіє літній порі, котра несе з собою густе буяння трав, пахощі квітів та потоки живої води літніх грозових дощів, таких жаданих у час літньої спеки.

літо – та прекрасна пора, коли сонце дарує своє тепло найдовше в році, а короткі ночі радують своїм прохолодним подихом та сяйвом зірок у високому небі.

куди не глянь – манить своїми барвами густе розмаїття природних шатів. тут і городи, і поля, й сади тяжіють до землі й квітами.  а коли вже природа знемагає від спеки, небеса прориваються на землю грозами й дощами, несучи природі свою життєдайну силу. радіє земля, купається в водах і росах, і все навколо оживає, розквітає з новою силою. радіють і люди жаданій прохолоді від рясних злив, які зрошують землю та несуть новий багатий врожай.

прекрасні літні дні, теплі й безтурботні, наче самі мрії, не хочеться втрачати, й прощання з ними часом наганяє смуток. кожен прагне, щоб такі дні тривали довго й ніколи не закінчувались – щоб вони плавно перейшли у вічність.

такою є ця чудова пора. мінлива та яскрава, не схожа на інші, і кожен може відшукати в ній для себе щось, за що її варто полюбити.