Загадку про ручку олівець і зошит пож

Придумала сама Ручка пишет а ум зопомнит

Я дуже люблю зимові канікули. Хоч вони й значно коротші за літні, зате завжди проходять весело та яскраво. Все тому, що на зимові канікули припадають мої улюблені свята – Новий рік та Різдво. Усі два тижні відпочинку від занять панує святкова атмосфера.
Зазвичай я проводжу зимові канікули вдома, тому що на свята до нас приїжджають бабуся та дідусь або інші родичі. Ми всі разом готуємося до святкування – прикрашаємо дім та готуємо смачні страви. А потім усією родиною зустрічаємо Новий рік, зазвичай не спимо всю ніч.Зимові канікули дають змогу перепочити від навчання, поспілкуватися з близьким та присвятити час улюбленим заняттям. Взимку, коли надворі морозно, я люблю посидіти з книгою біля вікна та послухати музику. А коли випадає сніг, то я йду гуляти на вулицю. Усе навколо біле, здається, що ти потрапив у якийсь інший вимір. Так гарно навкруги! Можна покататися на ковзанках чи злетіти на санках з гірки, або навіть пограти в сніжки та зробити снігову бабу. Це завжди весело для усіх – і дітей, і дорослих.
Зимові канікули – чудова пора. Шкода, що вони швидко закінчуються, і ми знову маємо повертатися до школи. Але яскраві враження від добре проведеного часу допомагають у нелегкій справі навчання.

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".