Не утворюються ступені порівняння прислівників від слів рядка : а)далеко, тепло, вузькоб)буйно, ясно, веселов)гостро, низько, сміливог)вічно, зосліпу, порожньо​

правильна відповідь г

Колись давно, ще за царя гороха, в одному селі жили два брата. один з них був дуже багатий, але й жадібний. він беріг своє золото, мов зіницю ока. а другий, молодший, був бідний, як церковна миша, зате сам собі пан. щодня тяжко працював на полі. і ось одного разу прийшла тяжка година в село. урожаю не було, та й роботи теж. стало бідному брату геть непереливки, за душею нічого не має.   треба йти  до багатого, чолом бити, просити. от, не ві в довгий ящик, пішов. а багатий каже : "дідька лисого тобі, а не грошей". розплакався бідний, та нікуди діватися - пішов додому з порожніми руками.  іде лісом, аж назустріч йому старенька бабуся. каже до нього: "ой, пане, понесіть мене на руках трошки, бо дуже ноги болять". пошкодував бідняк стареньку, закачав рукава, взяв на плечі та й поніс, хоч сам від голоду ледь ноги переставляє. от через деякий час бабця й каже : "дякую тобі, козаче, за . за те, що послухав мене, тобі вибитися з злиднів.  чекає тебе тепер  золотий дощ." та й зникла. зрозумів бідняк, що це саму долю він ніс на руках.  от прийшов додому, та й вирішив підкопати стару яблуню. тільки взявся за лопату, як одразу натрапив на щось тверде. викопав, а там велика скриня з золотом. от тоді він розбагатів та й став жити на широку ногу. всім бідним , та й сам не бідував.почув про це багач, та й завидки його беруть, вовчим оком на брата дивиться. боїться, що хтось його в багатстві переплюне. пішов випитувати, де ж у бідняка стільки грошей взялося. а молодший брат взяв, та й розповів все по правді.от багач, бувши тертим калачем, вирішив теж лісом побродити, стареньку пошукати. ходив цілий день, ходив, та тільки дурно ноги оббив. прийшов злий додому, аж раптом хтось стукає у двері. відчинив, аж там маленьке дитятко стоїть, хліба просить. старший брат як розізлиться, як закричить: "ану геть йди, злидне, бо собак випущу! буду я ще всім свого хліба роздавати! " а це була доля, яка перевтілилася в дитину. розсердилася вона на багача. тільки змахнула рукою, як все господарство багача дотла згоріло. залишився той голий і босий. пішов тоді він до брата по . молодший брат був добрим, не згадував про те, як йому колись відмовили. чим міг - допоміг. адже брат, як і друг - пізнається в біді. з тих пір старший брат зарубав собі на носі, що не можна гоголем ходити, коли ти на коні, а треба всім , щоб і тобі в біді.

Запада́ти / запа́сти в (саму́) ду́шу (в се́рце)   чию (чиє), кому і без додатка.  1.   глибоко вражати когось, надовго лишаючись у пам’яті. — запам’яталось мені слово вашого маршала, розумне слово,—  в саму  душу   (о. гончар); — ну що ж, рости, вчись та до мене в театр, будеш актором. ця випадково сказана фраза глибоко  запала в   моє  серце   (минуле укр. театру); його обступили роєм усі, хто  запав   йому  в душу   й жив у ній життям безсмертних (і. багряний).  2.   дуже подобатися комусь, запам’ятовуватися. ольга річинська, яка так неждано ..  запала   йому  в серце,   дійсно була для нього нічим більше, як фата-морганою