:надо составить твір для зно : ''смисл буття в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою

Смисл буття в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою.

На мою думку, основний смисл буття людства в тому, щоб жити в мудрій злагоді з природою, як це робили наші діди й прадіди (теза).

Природа — це середовище нашого існування: місце народження, життя та смерті. Від того, яким воно буде, залежить здоров’я та тривалість віку.

Якщо ми шануємо та оберігаємо навколишнє середовище, мудро використовуємо його ресурси, дбайливо хазяйнуємо, природа щедро винагороджує нас урожаями та забезпечує всім необхідним, зцілює від утоми та хвороб (перший аргумент).

Згадаймо новелу Михайла Коцюбинського «Intermezzo». Ліричний герой настільки втомлений, що не може бачити людей, не хоче чути про їхні біди. Він виїжджає з міста. Але щоденні прогулянки кононівськими полями поступово відновлюють його душевну рівновагу, «утома» відступає, натомість «сонце» просочується в глибину душі. Отак на лоні природи відбува­ється повне емоційне одужання ліричного героя (приклад з літератури).

На жаль, сьогодні людина грубо втручається в життя природи: бездумно використовує її ресурси, забруднює середовище, що призводить до екологічних катастроф та унеможливлює будь-яке відновлення знищеного. Висушування боліт призвело до загибелі деяких видів рослин, води велетенських штучних морів залили родючі луки; через вирубування лісів обміліли ріки (другий аргумент).

Прикладом недбалого ставлення до природи є Чорнобильська трагедія. Це покинуті міста і села, забруднені річки й озера, спустошені землі. Через підвищення радіаційного фону люди стали частіше хворіти, рано вмирати. Не можна залишатися байдужими до таких проблем (приклад із суспільного життя).

Отже, треба зробити все можливе, щоб екологічні катастрофи не повторювалися. Слід пам’ятати, що людина — частина природи, тому повинна жити з нею в гармонійній єдності, оберігати, а не рушити бездумно, примножувати багатства навколишнього середовища (висновок).

Будинок - Це те місце, де завжди тепло і затишно, де тобі завжди раді і все влаштовано так, як хочеться тобі. Часто люди кажуть, мій будинок моя фортеця, і вони абсолютно праві. Але, напевно до великої радості всупереч думці більшості, будинок, це не тільки місце де ти проживаєш.

Я вважаю що будинок, це перш за все те місце де ти народив (ся-ась) і виріс(ла), адже за все життя, можна купити собі квартиру, кімнату або приватний будиночок і назвати їх своїм будинком, але істинний, справжній будинок, він не продається і не купується, він або дається людині за життя, або будується своїми руками за до рідних і близьких тобі людей.

Объяснение:

извините если не правильно (вибачте якщо не правильно)

Якщо в морфології розглядаються слова як граматичні одиниці мови і їх лекси­

ко-граматичні класи — частини мови, — то в синтаксисі маємо справу з мовними

одиницями за функціональною ознакою — поділом їх на члени речення, класифікація

‘ словосполучень і речень.

Об’єктом синтаксису сучасної української літературної мови виступає вся її син­

таксична будова, яка формується з усіх без винятку синтаксичних одиниць — членів

речень, словосполучень, речень, їхніх форм, різновидів.

Предметом вивчення в синтаксисі є синтаксична теорія, синтаксичні правила, всі

характеристики об’єктів синтаксичної структури мови, тобто реальних членів речен­

ня, словосполучень, речень. Якщо об’єкт синтаксису має об’єктивний характер, то

предмет синтаксису є об’єктивно-суб’єктивним явищем, бо створюється мисленням

науковців-лінгвістів, звісно, на об’єктивній основі.

У тривалому, кількадесятирічному мовленні окрема особа використовує мільярди

1 Мільярди конкретних речень, які належать до небагатьох структурних типів речення,

бо кожне конкретне речення, яке реалізується усно чи писемно, є простим або склад­

ним реченням, двоскладним чи односкладним.

Досить поширеною є думка, згідно з якою синтаксис начебто посідає центральне

Шсце в граматиці, морфологія ніби підпорядкована синтаксису: слова всіх частин

мови слугують потребі оформлення членів речення.

305 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА

Нерідко вважається, що начебто морфологія обмежує своїми формами синтаксис,

бо за словами, які належать до різних частин мови, закріпились типові й менш харак­

терні для них синтаксичні функції. Таке міркування не зовсім обгрунтоване. Усі

основні структурні компоненти мови однаково важливі: без фонетико-фонологічного

складу мови неможливе існування її лексико-фразеологічної системи, без морфоло­

гічного складу мови не існувала б і її синтаксична система. Що тут важливіше —

питання певною мірою риторичне, в усякому разі маловмотивоване. Кожне конкретне

речення втілює в собі одну з типових для конкретної мови структурну схему речення,

будується за певним усталеним у мові абстрагованим зразком зі слів і словосполучень,

дістаючи матеріальне вираження в звуках.