На землю прийшов блискучий грудень. потонув у снігу ліс. рідко кого зустрінеш у зимовому лісі. та ось промайнула між деревами біла шубка зайця. запалахкотів полум'ям лисячий хвіст. тільки зимові стежини розпові про мандрівки лісових мешканців. який буде заголовок скажіть будь-ласка

В усі часи у родині без хліба не можна було жити. Найголовніше на столі — хліб. Хліб та сіль на вишитому рушникові були ознакою гостинності українського народу. Раз на тиждень господиня випікала хліб у жіночий день — п'ятницю.

Хлібна діжка — це родинний оберіг. її не годилось використовувати з іншою метою, окрім свого прямого призначення.

Руками легко виплескували круглу хлібину, клали її на рушник, потім на ясеневу лопату клався капустяний листок, притрушувався борошном і лише тоді на нього переносили хлібину. Спритно шугали лопату в гаряче черево печі, потім піч затуляли заслінкою.

Про все це мені розповідала моя бабуся, яка мешкає в селі на Полтавщині.

Зараз жінки не випікають хліб, бо можна його купити у будь-якому магазині. Але уявити собі хоч один день без хліба неможливо. Він потрібний і на сніданок, і на обід, і на вечерю, і на святковому столі.

Объяснение:

все, що є на землі, створено природою. коли йдеться мова про гармонію між людиною та природою, постає питання про їхній взаємозв'язок та відданість один одному. природа може прожити без людини, а от людина без природи - ні. і лише від людини залежить, якою буде природа навколо нього. людина завжди брала від природи те, що потрібно їй для існування: іжу, одяг, будівельні матеріали тощо.в поєднанні з природою, далеко від шуму міста та машин людина може відчути те духовне наповнення, яке буває лише на природі. без технічного прогрессу неможливе наше життя. але без природи неможливо розвиватися духовно. у наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи.   світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв'язку з навколишнім середовищем. ця гармонія являє собою велику   духовну цінність, тому її треба берегти.