Зробіть мені розбір слів: двійко, одна, вісімдесят, одна ціла три десяті

люблю горобців. вони гніздяться біля людських осель. веселе цвірінькання цих сміливих і розумних розбишак доноситься з-під стріхи над моїм вікном.

у горобців міцний конічний дзьоб, короткі крила, довгий хвіст. маленькі швидкі очі сіренької задиркуватої пташки насторожено навколо. вони весело стрибають на своїх маленьких ніжках, нервово перелітають з гілки на гілку, щось шепочуться між собою, затівають шумливі бійки.

горобці живляться насінням, , комахами, знищують ворогів саду.

я люблю спостерігати за цими маленькими веселими пташками.

Людина без душі, це навіть не людина. нажаль в наш час таких більшість, і це дуже прикро. але залишилися ще люди в яких є душа. їх видно одразу. по їхній манері розмовляти, по поведінці, такі люди завжди в скрутну хвилину.вони роблять наше життя кращим. в такий нелегкий для нашої країни час, всі у кого є душа - нашим воїнам захищати свою батьківщину. можливо деякі навіть не мають змогу матеріально, але вони все одно підтримують їх. потрібно цінити таких людей, адже залишилось їх не так багато.