синтаксичний розбір: того можливо не знайду я слова щоб наш прекрасний оспівати край. і я виходжу в гомін трав і до сліда, бо значить хтось мене чекав а може й зараз вигляда.

Розділові знаки потрібно ще розставити: Того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати край. - СПР з підрядним мети, ускладнене вставним словом -можливо. Я - підмет, не знайду - присудок. Чого-слова- додаток. Слова-якого?-того - означення. Щоб- сполучник, оспівати-присудок, що?-край-додаток, який?-наш, прекрасний - два означення. І я виходжу в гомін трав і припадаю до сліда, бо значить хтось мене чекав, а може й зараз вигляда.-ССК(складна синтаксична конструкція) : СПР з підрядним причини, сполучник-бо. І ССР протиставне(сполучник а), виходжу, припадаю- однорідні присудки.

     Добрий день. Хочу сказати величезне нашому сусіду Івану Івановичу.
Я його ще пам'ятаю, коли була маленькою, коли він нас з подружками пригощав яблуками або цукерками. Він завжди був добрим і чуйним людиною. 
       Нещодавно моя мама сильно захворіла. Лікарі сказали, що вона пережила сильне потрясіння і з-за цього у неї відмовили ноги. Тепер моя мама їздить по квартирі в інвалідному візку. На вулицю, що б погуляти та подихати свіжим повітрям мама не може виїхати, так як у нас в під'їзді немає пандуса.
        Я ходила по всім місцевим організаціям, просила дозволу на будівництво пандуса. На жаль, мені скрізь відповідали, що згідно з проектом будівництво пандуса не передбачена. Коли я вже було зневірилася, розповіла про свою біду нашого сусіда. Він відповів треба трохи подумати, чим тут можна зарадити. 
І вже через два тижні біля нашого під'їзду розгорнулося будівництво. Іван Іванович працював в одній будівельній фірмі і під свою відповідальність взявся за будівництво. Тепер ми з мамою щодня гуляємо у дворі, їздимо в парк дивитися на плавають у ставку качок.
     Як добре, що на світі ще є люди яким не байдужа доля інших людей. Адже ніколи не знаєш, яка біда може трапитися з тобою. І що б був поруч з тобою добрий і чуйний чоловік здатний тобі до

Як часто ми задумувались про сенс нашого дрібного але водночас цікавого життя? Напевно часто. Як би ми не намагались щось виправити або ж змінити, життя продовжується, і деякі навіть малі дрібниці змушують нас задуматись про свій вибір або ж дії в майбутньому.

Сімя. Це на мою думку повинно бути на першому місці, адже хто ж як не ці дорогі нам люди, зможуть дати нам цінну пораду, або допогти при складній ситуації. Для когось сімя це певний робочий колектив, а для когось це ті люди без який ми не уявляємо свого земного життя, і тому стараємось зробити так щоб ці люди залишились з нами надовго. Як би ми не хотіли але все не вічне, тому потрібно цінувати кожну дорогу мить у своєму житті, і допомагати тим хто потребує в нашій до

Робота. Знайти хорошу , зручну і надійну роботу, це покликання нашого земного життя. Для кожного з нас робота це наше покликання, це поклик душі. І часто ми зупиняємось і обдумуємо нашу майбутню професію дуже детально, звертаючи все позитивне і негативне. Але чи робота найголовніше в житті?

Немало є таких людей які путаються в питанні, що важливіше сімя чи карєра. Усі ми повинні зрозуміти те що карєра пройде в сімя залишиться.