Речення у якому є прикметник і дієслово напишіть

 Прокинулось яскраве сонечко .

Знання — фундаментальне філософське поняття, визначене в Філософському словнику як «форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, що характеризується усвідомленням їх істинності»[1]. Знання можна визначити також як форму інформації, існування систематизованого результату інтелектуальної діяльності людини (пізнання)[джерело?] — з огляду на фундаментальність поняття його важко виразити через простіші філософські категорії[джерело?]. Наприклад, за словами Платона знання — це «підтверджена істинна віра»[2][3] . Знання протилежне незнанню, тобто відсутності перевіреної інформації про що-небудь[4].

Виділяють[Хто?] різні види знання: істинне (у стародавніх греків епістеме), наукове, повсякденне (у стародавніх греків докса), інтуїтивне, релігійне та інші[джерело?]. Повсякденне знання служить основою орієнтації людини в навколишньому світі, основою її повсякденної поведінки і передбачення, але звичайно містить помилки і протиріччя[джерело?]. Науковому знанню властиві логічна обґрунтованість, доведеність, відтворення результатів, прагнення до усунення помилок і подолання суперечок[джерело?].

3нання, набуте людством, фіксується в знаках природних і штучних мов, наприклад у текстах[джерело?]. Аналіз сутності знання, його становлення, критеріїв істинності та цінності є предметом галузі філософії епістемології[5]. У пострадянських країнах частіше вживається термін теорія пізнання або гносеологія[6]. Тоді як епістемологія більше зосереджена на структурі самого знання, гносеологія розглядає в першу чергу процес отримання знань суб'єктом пізнання[7]. З іншого, практичного боку, педагогіка вивчає не саму суть знання, а методи його ефективної передачі[8].

Не варто сидіти, розвалившись у кріслі або на канапі, відкидати голову на подушки, розгойду­ватися на стільці; сидіти на самому краєчку стільця, крісла, канапи; погойдувати колінами під час розмови; тримаючи ногу на нозі, не слід нею розгойдувати або обіймати коліно руками; на підлокітник крісла неприпустимо сідати ніде, а в гостях особливо; позіхати в товаристві непристойно; кашля­ючи або чхаючи, належить відвернутися від співрозмовника і прикрити рот рукою або носовичком; у разі потреби висяка­ти носа треба зробити це тихо, не привертаючи уваги мало-естетичними звуками; якщо зненацька почалася гикавка, не­обхідно негайно вирушити у ванну кімнату і зробити таке: міцно затиснути ніс рукою і маленькими ковтками зі склянки випити трохи холодної води, не вдихаючи повітря, після цьо­го зітхнути — гикавка має вщухнути. Гикавка трапляється ча­сом як реакція на алкогольні напої.