Прочитайте речення. знайдіть граматичні помилки. виправте їх і запишіть првильний варіант. 1. на подолі в києві стоїть пам'ятник сковороди. 2.робота п'ятикласника заслуговує уваги. 3.тварин розрізняють по цим ознакам. 4.олена написала самий кращий твір 5.скаче заєць пополям, а білка по деревам

1. На Подолі в Києві стоїть пам'ятник Сковороді.
2. Робота п'ятикласника заслуговує на увагу.
3. Тварини розрізняються за цими ознаками.
4. Олена написала найкращий твір.
5. Скаче заєць по полям, а білка по деревам.

- Добридень, бабусечко!

- Добридень, онучко! Як успіхи в школі?

- Дуже добре! Отримала сьогодні «одинадцять» з української мови!  

- А що ви сьогодні вивчали?

- Ми читали текст про природу, робили за ним вправи. Там розповідалося про ліс, звірів, гриби та ягоди тощо! А як твоє здоров’я, бабусю?

- Вже краще, ніж було. Ось, бачиш, скляні банки на полиці стоять?

- Так, звичайно

- Там різноманітне варення, щоб взимку в нас були вітаміни. Здоров’я потрібно зміцнювати правильним харчуванням. Бачиш, на кожній баночці намальована ягідка?

- Так, ось це, наприклад, малина.

- А ось ця ягідка як називається українською мовою?

- Я знаю! Це полуниця! А це – лісова суниця! А цю ягідку ми якраз сьогодні вивчали – це чорниця!

- Так, її вживання дуже корисне для очей… А таку ягідку ти знаєш?

- Здається, я бачу калину… А в наступній баночці… Як же вона називається?... Клюква…

- Не клюква, а журавлина. Ви сьогодні не вивчали її?

- Ні… Але я її запам’ятаю! Бабусю, як багато різних смачних ягідок у нас росте! І які гарні слова їх позначають! Яка багата наша українська мова!

- Добре, дитинко, будеш їсти взимку смачне варення та згадувати багатство рідної мови. А ось цю блакитну ягідку в останній баночці, ти, онучко точно не знаєш. Це рідкісна ягідка. Називається лохиною. Піду приготую нам чаю з варенням. Тобі з яким?

- З суничками, будь ласка! Я зараз прийду, бабусю!

- Чекаю до столу!

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.