Осіньо зимовий, електро дуга, людино любний, обороно здатний ці слова пишуться через дифіс чи разом

Ясно

Через дифіз треба а не разом

1. "Життя в неволі нічого не варте, - відказав Максим, - краще смерть!" (І. Франко). 
2. Пам’ятаю, казала мені мати: "Цей світ як маків цвіт: Зранку цвіте  - до вечора опаде!" (О. Довженко). 
3. "Роби добро, - казала мати, - і чисту совість не віддай за шмати!" (Д. Павличко). 
4. Я подумав тоді: "Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя" (Г. Тютюнник). 
5. "Ніщо так не красить людину, як натхнення", - подумала Ярослава (О. Гончар). 
6. "Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино, - промовив він раптом якимсь дивним голосом ні до кого. - Все! Навіть серця" (О. Гончар).

Я гордо можу заявити, що я громадянин вільної і незалежної держави – України. Моя країна має тисячолітні традиції і багатовікову історію і ще зовсім нещодавно була складовою частиною могутньої держави – Радянського Союзу. Можна довго сперечатися стосовно того, наскільки краще або гірше стало жити після отримання Україною незалежності, проте я стовідсотково впевнений – я щасливий, що живу у країні, яка, можливо не така уже й велика та могутня, проте не підкорюється іншим.

Державність моєї країни зароджувалася століттями. Я гордий, що можу назвати своїми далекими предками мешканців величної Київської Русі та самобутньої Запорізької Січі. На сьогоднішній день державність України ще зовсім молода, проте її підтримують серця мільйонів її синів та дочок, до яких я маю щастя також належати. Саме вони є тією рушійною силою, що спрямовує нашу державу вперед.

Нова країна потребує і нових громадян: свідомих, освічених, активних, тих, які мають свою точку зору і не бояться її відстоювати, тих, які можуть вистояти під тиском будь-яких умов, проте не втратити своєї щирості і людяності. Громадяни України – це людина, яка керується такими загальнолюдськими моральними законами як гідність, толерантність, правдивість, працелюбність, повага до інших та самого себе.