Твір 7-8речень на тему "історія українського козацтва"

Козацтво в україні виникло більше 500 років тому, в час розпаду київської русі після монголо-татарської навали. українські міста піднімалися з руїн, але володарем колись могутньої держави стали литовські князі, хоча переважну більшість населення великого князівства литовського складали українці й білоруси. в перші часи українці під новою владою почувалися вільно, литовці не утискали їх ані віри, ані мови, ані прав чи звичаїв. та вже у xv-xvi ст. посилився вплив поляків, починається відбирання прав і процес закріпачення селян. українці перестали почувати себе господарями на власні землі. свободолюбний народ, українці шукають виходу, йдуть у степи, за дніпровські пороги — на запоріжжя. там, у вільних, але дуже небезпечних місцях і виникає український різновид європейського лицарства, особливий воєнний стан — козацтво, який ширився, поповнювався енергійними та завзятими, сміливими й талановитими вояками. козаки стали провідною силою, що сприяла формуванню сучасного українського народу. по всій україні утвердився найдемократичніший на той час устрій козацького народовладдя. козак і українець означало те й саме, а українців у світі називали "козацьким народом". прилучатись до козацтва вважали за честь не тільки українці, а й багато чужинців, захоплених доблестю і моральними чеснотами козаків. 

Він почав прибирати усе те лахміття. Взяв коляску, відремонтував так, щоб можна було збирати сміття.
Тут з'явились товариші Сергійка і хотіли полаяти за те, що хотіли його покликати пограти м'ячем, а замість того довго шукали його. Але одразу ж змінили свої думки, коли побачили як завзято хлопець очищає все від сміття. Не задаваючи жодного питання, хлопці взялися допомагати Сергійкові, перетворивши прибирання у завзяту гру. Під вечір хлопці лежали без сил на вже очищеному березі річки. Зморені, але задоволені. 
Ніхто і не міг подумати про те, що їх річка може бути така гарна!
"Дякую вам, хлопці!", - радісно продзюрчала річка.

"Школа - це ваш другий дім", - кажуть вчителі. І напевно вони праві. Адеж саме тут ми стаємо справжніми Людьми. 

Часто мені запитують, чи подобається мені наввчатися .Відповідь на че питання у мене однозначна - дуже. Я дуже люблю школу адже під час навчання я здбуваю нові знання та навички, які знажобляться мені у подальшому житті, находжу спільну мову з однокласниками та дружу з ними, пізняю ще досі повністю не відкритий для мене світ. 

Не знаю чому, але інші діти мого віку не полюбляють школу. Непавно вони просто не хочуть робити уроки, а це говорить про їхню лінь та нецілеспрмованість. Як щодо мене, то я також інколи не хочу робити уроки, але із дуку у голові "ТРЕБА" приступаю до виконання домашнього завдання. Можливо зараз у мене не дуже високі бали, але в майбутньому я буду старатися більше.

Отож, школа для мене дійсно як другий дім, який я дуже люблю за його тепло з боку вчителів, турботу та дружбу.