Твір роздум на тему чому поезія важлила в житті людини

Коли на серці важко, коли душу розриває туга або коли мрії від радості, мов шалені коні, летять вперед за далекий горизонт – життя стає дивним віршем. Таким особистим, рідним, своїм. І без сумнівів можна  сказати – без поезії не минули дні жодної людини. Хай то будуть вірші зі старих порваних книжок, чи рядки, які доводилося заучувати в школі, чи, може, навіть те, що тихенько  зазвучало якось  в серці, коли прийшла весна.

 

Можна безкінечно наводити приклади «надзвичайно важливого і високого місця поезії в житті людини», можна писати довжелезні твори-роздуми про вплив віршів на формування особистості, можна диспутувати з любителями прози, але усі ці речі насправді є занадто мізерними у порівнянні з маленьким теплом у грудях людини, яка тримає в руках збірку улюблених віршів.  

Пряме           Переносне          Слово

зацвів            помер                   пролісок
злетіла          привітала (весну) пташка
тече               біжить                  струмок

   Текст із дієсловами з переносним значенням можна скласти так:
   Ось і настала весна. Зацвів перший пролісок - провісник відходу зими. Проте помер пролісок швидко в руках простого перехожого. Злетіла високо у небо пташка та привітала весну. Вона весло щебетала, ніби сповіщала нас, що настало тепло. Біжить струмок від снігу, що почав танути. Ось яка чарівна веснонька!

И можемо вважати природу нашою супутницею , яка супроводжуватиме нас усе життя, бо вона по-своєму піклується за нас. Без неї ми б не мали що їсти та пити, чим дихати, що пізнавати.
    Природа, наче друга мати, улітку гріє нас своїми теплими руками-проміннями, весною за до праці на своїй землі, зимою розважає дітей зимовими розвагами та чудовими святами, восени дарує щедрий урожай. Як ми не можемо жити без природи, так вона не може процвітати без нашого дбайливого ставлення до неї. Ми – джерело її процвітання! Вона – часточка нашого міцного здоров’я. Природа, наче неосяжна різнобарвна квітка, а ми – малесенькі краплинки на її прекрасних пелюстках. Як краплинки вологи для квітки, ми повинні допомагати нашій природі : не ламати дерева, не зривати чудові квіти, не засмічувати довкілля, дбати про тварин… Тоді нам не буде соромно за погане ставлення до неї. А гармонія з природою буде приносити і нам щастя!
    Любов та піклування про нашу матінку-природу – це теж частина нашого щастя.