1різнобарвне коромисло через річку повисло 2 ішли чоловік і жінка вулицею коли вони підходили досвоєї домівки побачили їх у вікно дитина і гукнула добрий день вам татусю й матусю одначе то не був їхній син хтож то був 3 ішло дві матері і дві дочки й онука скільки було всіх людей 4 не побачиш його оком не торкнеся ненароком ані вухом не почуєш лише носом ти відчуєш знайдіть іменики у яких зі зміною форми слова відбувається зміна кінцевого приголосного основи випиши ці іменники поставивши їх у початковій формі а поряд через риску зазнач форми ціх іменників у давальному і місцевому відмінках тогда может і я

Річка - річці - на річці
жінка - жінці - на жінці
дочка - дочці - на дочці
онука - онуці - на онуці
вухом - вуху - на вусі

Все, що до "...козаки своїми..." Це дієприслівникові звороти і підкреслюються пунктиром з крапкою, тому я почну з головного речення ..,Козаки(__,ім.) своїми(~~~, займн) подвигими( _ _, ім.) викликали(===, дієсл.) мимоволі(_._., присл.) сучасників(_ _, ім.) почуття(_ _, ім) подиву(_ _, ім.) і( спол.) несамохідь(_._.) змушували(===,дієсл.) інших(_ _, займн.) прославляти(===,дієсл.) козацьку(~~~, прикм.) відвагу(_._., ім.) та(спол.) всі козацькі(~~~, прикм.) діяння(_ _, ім.). Речення: розповідне, неокличне, повне, двоскладне, поширене, просте , ускладнене дієприслівниковими звротами та однорідними присудками.[вроді б так]

Прокидаюся зранку і бачу, що за вікном справжня зима, хурделиця. Відразу думаю, чим би зайняти себе в такий морозяний, лютий день, адже в школу іти непотрібно — там карантин, а вдома сидіти теж не хочеться, бо нудно. Тому зимовий день розпочинається у мене з теплого чаю з молоком і роздумів про вічне. Потім я, як кожний нормальний підліток, всідаюсь на зручний стілець і вдивляюся в екран комп’ютерного монітора. На диво, я завжди знаходжу силу відірватися від цього монстра і все ж домовитися з друзями про обов’язкову прогулянку на свіжому повітрі.

Хочу запевнити всіх, що зимовий день — то казка, яку не можна проміняти на комп’ютерні ігри чи соціальні мережі. Тільки уявіть, яка краса чатує на нас за розмальованими ранковим морозом вікнами: дерева в ошатних білих шубках, червоногруді снігурі та сміливі горобчики, стежки, вкриті білосніжною ковдрою і ще купа приємних зимових сюрпризів! І не такий страшний вже той мороз, коли так хочеться веселощів! Тому, зазвичай, в обідню пору ми з друзями виходимо на вулицю. І тут уже роби все, що душа твоя побажає! Хтось знаходить бабусині лижі і безупинно ганяє по витоптаних, відшліфованих зимових стежках, дехто дістає з-під дивану запилені ковзани і йде кататися на саморобну ковзанку в нас на вулиці, хлопці, як завжди, зцуплять звідкілясь шматок дебелого лінолеуму і з запалом по черзі спускаються з крутої гірки, малеча ліпить свого першого, але вже такого кремезного сніговичка, а дівчата, забувши про те, що вони завжди мають бути бездоганними, плюхаються в сніг і, розмахуючи руками і ногами, виводять силуети янголів. Щічки червоні, ніс замерз, ноги вже ледве ходять, але ти насолоджуєшся цим прекрасним зимовим днем, а оці маленькі проблеми просто не можуть тобі завадити. Як це прекрасно, відчувати себе таким щасливим! Та розвагам приходить кінець, адже втома все ж дає про себе знати. Але і це ніяк не може зіпсувати мені отой насичений емоціями морозяний день. Повернувшись додому, я ділюсь своїми враженнями і переживаннями з родиною, ми спілкуємося, обговорюємо цікаві питання або останні новини, з ними мені ніколи не буває сумно, адже найрідніші люди завжди розрадять і збадьорять. Я звикла завершувати такий насичений день у затишному кріслі з теплою кавою і ще не прочитаною книгою, це допомагає мені розслабитися і сповна насолодитися приємною вечірньою втомою.

Ось такий він: мій зимовий день. Тому не лякайтесь морозів чи несприятливої, як вам здається, погоди, а беріть санчата в руки і гайда з друзями на вулицю! Ніколи не втрачайте такої нагоди, можливо, таких зимових днів у вас більше не буде