Текст-розповiдь "осiннiй дощ" 5-7 речень

  осінній дощ

  сумно восени. небо вкривається сірими   хмарами. холодний осінній вітер несе по дорогах жовте листя. дерева стоять голі, похмурі. надворі грязюка. постійно мрячить дощ, дрібний, густий, холодний. люди ховаються від нього під парасольками і   поспішають додому. там тепло і затишно.

як я люблю осінній дощ! дощ восени, коли вже листя різнобарвне встелило землю… той дощ не лише підкреслює сум осені, але і чарує своїми барвами.   осінній дощ змиває останні сонячні промені, приносить з собою вже прохолодний вітерець, та все-одно я люблю той дощ. як приємно, сидячи вдома, спостерігати за тим, як швидко снують люди, втікаючи від дощу, з парасольками, чи без…

В моїй родині серед зимових свят дуже шанується не тільки Новий Рік, але й Різдво Христове. Для нас це родинне свято. Ми святкуємо його разом с моїми бабусями та дідусями. Зазвичай, родичі збираються у нас вдома біля ялинки, що залишається з Нового Року.

Готуватися до Різдва ми починаємо ще зранку. Мама готує смачну кутю з родзинками. Як тільки вечоріє, я несу частину цієї куті до своєї хрещеної матері, яка живе неподалік. Так я висловлюю ій шану, як своїй другій мамі. А вона пригощає мене солодощами та дає подарунок.

Потім я разом з друзями йду колядувати. За правилами, я мала би це робити пізніше ввечері, але мама не дозволяє ходити пізно вулицями. Ми приходимо до знайомих нам людей. Заздалегідь ми вивчаємо кілька колядок та співаємо їх. Ми кажемо усім, щоб вони раділи, тому що Іісус Христос народився.

За це нам дають солодощі та дрібні гроші. Але солодощі я відразу не їм, бо це можна робити лише за святковим столом. Одного разу ми перевдягалися в костюми та ходили спражнім вертепом: була в нас своя коза, а ще циган, зірка та інші різдвяні персонажі. Я була лікарем та рятувала козу.

Ввечері вся наша родина збирається за святковим столом. Ми їмо кутю та м`ясні страви, що їх приготували бабусі. Всією родиною ми згадуємо померлих родичів, а бабуся ставить для них кутю на столі. А мій брат ще ходить вранці до своїх хрещених батьків посівати зерном.

Объяснение:

відповідь:

у дитинстві, коли я захоплювався пригодницькими книгами про лицарів і героїв без страху і докору, мені дуже хотілося стати схожим на них. адже бути героєм, здійснювати подвиги в ім'я добра і справедливості, дуже почесно.

в наш час лицарів, звичайно ж, немає. але подвиги все одно відбуваються з дня у день. так чи обов'язково одягатися в обладунки, носити в піхвах сталевий меч і мати вірного бойового скакуна для того, щоб зробити подвиг? думаю, що ні. для деяких людей подвиг стає професією, наприклад: пожежні або поліцейські.

вони щодня ризикують власним життям заради загального блага. ці люди, не шкодуючи себе, у вогонь або під кулі і рятують чужі життя.

є і такі герої, які не ризикують своїм життям, проте все одно зроблять подвиг. наприклад, працівники дитячих будинків. вони виховують чужих дітей, як своїх, щодня даруючи їм любов і турботу. мені здається, на це потрібно чимало сил, наполегливості, любові і терпіння. завдяки їм виростають повноцінні люди, не озлобившиеся на цей світ, а цінують те, що мають. це далеко не єдиний приклад подвигу, здійсненого без ризику для життя, але від цього не менш цінне.

кожен з нас може зробити подвиг, великий або малий. для цього потрібно просто робити добрі вчинки, не чекаючи нічого взамін: нагодувати бездомного кошеняти, літній людині донести важкі сумки або підтягти однокласника по якому-небудь предмету. все це може стати маленьким подвигом, адже важливий не рівень ризику для життя, а користь, яку твій вчинок приніс іншому.

можна навіть зробити подвиг для себе. наприклад, зібрати всю волю в кулак і двієчника стати відмінником. ось це буде справжній подвиг. для цього, безумовно, знадобиться чимало часу і старанності, але адже і мета стоїть.

так що, якщо захочеться зробити подвиг, варто просто озирнутися навколо, можливо комусь саме зараз потрібна .

пояснення: