1. як утворився прикметник журливий? а) за префікса; б) суфікса; в) префікса та суфікса. 2. підкресліть зайве слово. запишіть з ним словосполучення. прегарний, прекрасний, чудовий, красивий, делікатний. 3. позначте суфікс, за якого можна утворити прикметники від поданих іменників: село, суми, гора, буковина. а) -ськ-; б) -зьк-; в) -цьк-. 4. позначте прикметник, у якому перед закінченням у р. в. пишеться знак м’якшення. а) чесний; б) міцна; в) синє. 5. складіть і запишіть речення, у якому прикметник молодша стоїть у давальному відмінку однини. 6. позначте правильне твердження. кольоровий сон, залізна воля, золоте серце, солодкі мрії, холодний погляд. а) подані прикметники вжиті у прямому значенні; б) перші три прикметники вжиті у переносному значенні; в) усі прикметники вжиті у переносному значенні. 7. визначте відмінок прикметника у поданому реченні. у синій глибині віддзеркалює віття сокорини. 8. доберіть прикметники до іменника яблуко. 9. подані словосполучення замініть за зразком і запишіть. зразок. галявина в лісі — лісова галявина. зарості очерету — шафа для книг — поля пшениці — книга із бібліотеки — 10. запишіть словосполучення, поставивши прикметники у відповідних відмінках. визначте число, рід і відмінок прикметників. у (є) завданні. (літній) вечора. в (останній) ряді. (рання) осені. 11. від іменників утворіть прикметники з суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк-. складіть словосполучення. зразок. україна — українське село. львів, чумак, полісся. 12. спишіть, розкриваючи дужки. визначте відмінки прикметника. до виділених прикметників доберіть і запишіть слова-антоніми. (рання) росою вмиваються птахи. діти раділи (тепла) (літня) сонечку. ответьте

1. В)
2. Делікатна розмова.
3. А)
4. В)
5. Сьогодні я допоміг молодшій сестрі з домашнім завданням.
6. В)
7. Синій - кому? чому? - Давальний відмінок.
8. Спіле, соковите, велике, червоне, солодке, смачне.
9. Очеретні зарості, книжкова шафа, пшеничні поля, бібліотечна книга.
10. У домашньому завданні ( однина, середній рід, місцевий відмінок). Літнього вечора ( однина, чоловічий рід, родовий відмінок). В останньому ряді ( однина, чоловічий рід, місцевий відмінок). Ранньої осені ( однина, жіночий рід, родовий відмінок).
11. Львівські смаколики, Чумацький Шлях, поліські ліси.
12. Ранньою ( орудний відмінок) росою вмиваються птахи . Діти раділи теплому( давальний відмінок) літньому ( давальний відмінок) сонечку.
Ранній - пізній. Теплий - холодний. Літній- зимовий.

Ось і настала прекрасна пора. І  це осінь.

Осінь - чарівниця яка своїми різнокольоровими барвами розмальовує дерева. Весь ліс стоїть в жовтих, червоних та помаранчевих кольорах. Білочки готують запаси перед суворою зимою. Ведмідь готується до сну. Птахи відлітають у теплі краї. Тільки сіренький зайчик збирається одягнути шубку. Теплий та грайливий вітерець шелестить листям. І десь з оклоці чутно дитячий сміх. Щасливі діти збирають букети з листя і потім дарують мамам. Але скоро закінчиться осіньі настане холодна зима.

Объяснение:

Ми колись були малими дітьми, і цікавилися усім. В черговий раз коли ми задали своє питання сусідському дідусю, він розпочав розказувати свою легенду.

У сиву давнину, коли тільки розпочиналося на світі життя, з’явився в одному краю птах Кук, котрий їв інших пташок. Стали птахи мудрувати, як його спекатися. Вирішили, що краще їм переселитися в інші краї, тоді Кук, не маючи чого їсти, здохне.

Так птахи і зробили — полетіли на край світу, а Кука залишили самого.

Минув якийсь час. Вирішили птахи послати когось із своїх подивитися, чи ще живий Кук. Послали ластівку.

Кук, вже добре зголоднілий, забачивши ластівку, напав на неї, але в’юнка ластівка вирвалася з його лабет. Тільки кілька пір’їнок з її хвоста лишилося в Кука. От з того часу хвіст у ластівки наче обрізаний.

Повернулася ластівка й розповіла птахам про Кука. Згодом у рідні краї надумала полетіти зозуля, але вона знесла яєчка і саме збиралася їх висиджувати. За неї інші птахи погодилися пташенят висиджувати. Полетіла зозуля і також застала Кука ще живого, але вже зовсім худого і безсилого, тому стрибнула на нього і одразу заклювала. Полетіла зозуля до пташок і ще здалека закувала:

— Ку-ку, ку-ку!

Птахи повернулися в рідні краї, а зозулиних діток довелося з того часу іншим пташкам висиджувати, бо зозуля відтоді нічого більше не робить, як тільки вихваляється, що заклювала Кука.