Складіть речення з іменником, який уживаеться в переносному значенні. із слов полотно снігу.

Зима розкинула полотно снігу

. Тієї ж миті потемніло в очах (С. Музиченко). 2. Пахло в повітрі торішнім листом і терпкими бруньками (Р. Іванченко). 3. Нема на світі України, немає другого Дніпра (Т. Шевченко). 4. Не можна затуляти сучасним життям життя тисячоліть (М. Семенко). 5. Ой у полі жито копитами збито (Нар. творчість). 6. Опівдні зробилося зовсім тепло (Гр. Тютюнник). 7. А слова дружнього за гроші не купити (М. Рильський ). 8. Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою (С. Чер-касенко). 9. Не співалось тієї весни Настусі веснянок (Ю. Збанацький).

На дворі почало вечоріти.
Повітря починає холоднішати і морозити.
ці два мої речення, правда я невпевнена, що вони правильні))) 

Казка про префікси 
          Була собі країна Українська мова. У ній було дуже багато слів. Кожен з них виконував певну роботу. Одні слова називали предмет, інші – вказували на його ознаку. Були такі слова, що називали дію предмета, а ще інші вміли зв’язувати слова у речення.                 
        Також в українській мові жили префікси, які вміли утворювати нові слова. Вони завжди знали перед коренем якого слова стати. Префікси виконували важливу роботу, вміли змінити слово. Префікси жили у дружбі і злагоді. Але одного разу між префіксами з – і с – виникла суперечка. Кожен з них думав, що він важливіший за свого брата.  Вони наввипередки почали ставати перед коренем кожного слова.  Почався у країні великий безлад. І тому королева Грамотійка розсудила їх так. Префікс с – стає перед  буквами к, п , т, ф, х, а префікс з- стає перед іншими буквами. 
         З того часу  запанувала в Українській мові гармонія.