Текст про памятник богдану хмельницкому

Визначною пам’яткою історії та культури є пам’ятник Богдану Хмельницькому  в   Києві. Це, по суті, єдине, що матеріально увічнює пам'ять  про гетьмана. Могили його немає. Через сім років по смерті Хмельницького шляхетське військо захопило на якийсь час Суботів. Тоді й було навмисно викинуто з домовини кістки ненависного ворогам полководця. Безсилі перемогти живого, вороги позбиткувалися з мертвого.
Ідею спорудження пам’ятника Богдану Хмельницькому вперше висунув у тридцяті роки минулого сторіччя видатний історик, перший ректор Київського університету Михайло Максимович.
Місце для встановлення пам’ятника вибране не випадково. Саме тут, на майдані проти Софійського собору, після перемоги під Пилявою та Зборовом зустрічали свого славного гетьмана кияни.
Роботу над пам’ятником було доручено славетному скульпторові Михайлу Микешину. Митець задумав багатофігурну композицію, проте здійснити задум не вдалося через брак коштів.
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний  камінь  (постамент спроектовано  київським   архітектором   В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.

Ніч(підмет) надворі(обставина); холодна(означення) ніч(підмет) у суботу проти неділі(обставина). Такі(означення) ночі(підмет) завжди(обставина) зганяють(присудок) людей(додаток) в теплу(означення) хату(обставина); до ясного(означення) світла(обставина), до блискучого(означення) самовара(обставина). Надворі(обставина) вітер(підмет) виє(присудок), обдаючи пізнього перехожого холодними поцілунками(обставина); темрява(підмет) чорною марою(обставина) налягає(присудок) на землю(додаток). А в хаті(обставина), у теплому(означення) затишку(обставина), іде(присудок) тепла(означення) розмова(підмет), очі(підмет) любо(обставина) грають(присудок), з уст(обставина) не сходить(присудок) весела(означення) усмішка(підмет). Усі(підмет) запитають(присудок) ту(означення) усмішку(додаток) теплим(означення) та пахучим(означення) чаєм(додаток).Такі(означення) вечори(додаток) часто(обставина) проводив(присудок) Петро(підмет) у своїй(означення) рідній(означення) хаті(обставина).

1. Початкова форма (називний відмінок однини) - дуб
2. Морфологічні ознаки:
• назва, загальна, власна - загальна
• істота, неістота - істота
• рід (чоловічий, жіночий, середній) - чоловічій
• число (однина і множина; тільки однина; тільки множина) - однина
• відміна (група (для іменників І і ІІ відміни)) - 2, тверда група.
• відмінок - орудний
3. Синтаксична роль.
1. частина мови?
початкова форма —  (питання)
2. Рід,число (якщо множина не визначається), відміна, група, відмінок. 
3. синтаксична роль. (підмет, присудок, означення, додаток, обставина)