6. дядько приніс зайчатко. було маленьке. у нього мордочка і вуха. лежало у шапці. дівчинка дивилась. дівчинка взяла і віднесла. вона нагодувала. зайчатко заспокоїлось та заснуло. дівчинка пригорнула.пошир кожне речення тексту за другорядних членів

Мій дядько приніс красивогозайчатко. Воно було маленьке і пухнасте. У нього мордочка і вуха були дуже гарненькими. Воно лежало у шапці. Дівчинка дивилась і милувалася ним. Дівчинка взяла зайчатко і віднесла в будинок. Вона нагодувала його молочком. Зайчатко заспокоїлось та заснуло в шапці. Дівчинка ніжно пригорнула його до себе.

Як я люблю свій рідний край... Не можна навіть уявити мене без цього неймовірно красивого дива. Ось, літній вечір. Прохолода дує з трішки видчиненого віконця. Коли я дивлюся туди, я бачу таку картину: Журавель летить до своїх пташенят широко розправив крила... Навіть не летить,а мчить. Мабуть дуже голодні пташенята. Я побачив,що гніздо журавля не так і далеко від мого будинку,треба буде якось поблизу подивитися. Також мій погляд залучила красива лужайка. Вона була вкрита квітами,не мов би веселка...  Мені здається літо - найчарівніша,і найкрасивіша пора року.

Сама природа про те, аби все, що є в ній живим, було красивим. красивий ліс, що вдягнувся в зелені шати, красиве поле соняшників, що повернули свої голівки до сонця — всюди присутня краса, що милує око. дитину змалечку привчають бачити й творити красиве, бо потворне не розвиває й не спонукає до злету думки, творчості, прагнень. красивими є не лише речі чи сама природа. красивими є люди, особливо красиві своєю душевною красою. бо такі люди добрі, привітні, вони ніби світяться зсередини. такі люди тримають нашу землю, на них тримається весь світ, отже, саме така краса врятує світ. це краса людяності, краса чистих почуттів, краса думок.