Рассказ на тему "родная земля" на украинском

Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої рідної землі.

Я часто задумуюсь: з чого починається Батьківщина? З будинку, в якому я виріс, з теплих рук матері, які мене обнімають і пестять, з суворого погляду батька, коли я вчився тримати в руках ложку, щоб їсти? Чи від сонця, дивитися на яке неможливо, і вона проявляє себе тільки червоними сполохами на закритих повіках, або сонячним зайчиком, які бігають в зеленому листі дерев? А може, з нескінченного неба – перекинутої блакитний чашки, і зірок, які ведуть крізь ніч навіть самого заплутавшего мандрівника?

Я була вже веселою краплиною води. Я пливла в Дніпрі з мільйонами моїх сестричок до Чорного моря. Це були найкращі хвилини мого життя. Усі звали мене невгамовною, але то вітер не давав мені ані хвилинки спокою. Чого він хотів від мене? Я не знаю. Коли ми влилися в Чорне море, він здіймав страшні хвилі, вищі за цей будинок, перевертав човни і кидав пароплави, як трісочки. Та я, маленька краплинка, тікала завжди від нього. Якось спересердя в тихий літній день, коли я цього зовсім не сподівалася, він виплеснув мене на берег, на гаряче каміння. Я обернулася парою і полинула в небо. Високо над землею я літала в білій хмарі і, коли раптово знову налітав вітер, я швидко падала на землю дощем і напувала її. Я не боялася потрапити під землю. Адже й там я рухалася, жила і знову виринала на світ веселим джерелом.

синонимы-слова близкие по значению.Например:неприятный,противный,отвратительный. Омонимы-слова,принадлежащие к одной и той же части речи.Например:брак(супружеский)-брак(испорченная продукция) Фразеологизм-лексическое неделимое,целостное по значению словосочетание.Например:бить баклуши,остаться с ноосм,ломиться в открытую дверь.

Антонимы— это слова из одной части речи, они могут быть разными по звучанию и написанию, имеют противоположные лексические значения, например: «быстрый» — «медленный», «умный» — «глупый», «спокойный» — «буйный», «трудиться» — «лениться».