Твір-мініатюра на тему: "моя улюблена пора року" "що означає бути сучасним" "якби я був чарівником" "свою україну любіть" "бережи здоров`я змолоду" "ким я хочу стати" "шануй батька й неньку - буде скрізь добренько"

моя улюблена пора року це весна. весною все на землі пробуджуеться до нового життя. розтає сніг, з"являється молода зелена травичка. на деревах і кущах розпускаються листочки. весною весело співають струмочки, на всі голоси прославляють прихід весни пернаті музиканти: шпаки, граки, лелеки. вони починають вити гнізда, готувати житло для майбутніх пташенят. повітря наповнюється духмяним запахом рослин. я люблю спостерігати за весняною природою.

Які таланти я хочу розвивати кажуть, що кожна людина неодмінно має талант до чого-небудь, а якщо каже, що не має, це означає, що ця людина просто поки не знайшла свого таланту. мабуть, це так і є. але знайти талант - ще не все: талант треба розвивати, тобто займатися справою, до якої в тебе талант. наприклад, якщо дитина має абсолютний слух, але не займається музикою, то її швидко наздоженуть та переженуть ті, хто тренувався - грав гами, співав, брав уроки сольфеджіо, - навіть якщо вони не мають абсолютного слуху.  щодо мене, мені здається, що свій талант я знайшла. я змалку гарно малюю. це не пусті слова: знайома моєї мами, викладачка художнього училища, мені ще рік тому говорила, що мій рівень як у її першокурсників. вона порадила мені книги, посібники, відеокурси та запросила після школи поступати до училища. я пишаюся тим, що вмію доволі гарно малювати, але знаю, що цього недостатньо: мені ще треба маю багато чого вивчити. я намагаюся малювати кожного дня, в різних техніках та стилях. я знаю, що, якщо талант не розвивати, він зачахне, неначе квітка, яку довго не поливали.

Людина виростає досить швидко. спочатку це немовля, яке смокче соску і знає про світ лише те, що в ньому є матуся. потім це дитина, яка весь час проводить разом зі своїми яскравими іграшками. далі це школяр, який вив­чає навколишній світ по підручниках, сидячи за партою. і настає час, коли хлопець чи дівчина входять до пори юнацтва. це переломний момент.кажуть, самовихованням треба займатися змалечку. проте, як ним займатися, коли вранці уроки, а ввечері футбол і телевізор? дійсно, коли людина вперше замис­люється про самовиховання, як правило, час уже втраче­но. я вважаю, що самовиховання спочатку повинне на­правлятися батьками, а потім уже ставати власною роботою людини над собою. батьки в цей час мають бути дуже дбайливими і ні в якому разі не давити на дитину.самовиховання спрямоване на створення людиною са­мої себе. це труд, який нагадує роботу скульптора: щось треба відсікти, щоб решта виробу виглядала, як потрібно. не можна сказати, що творення власної особистості про­ходить безболісно, навпаки — немало сліз доведеться нишком пролити й немалу правду сказати самому собі, поки вийде щось із цього труда. та сліз годі жаліти: головне, щоб з-під шкаралупи егоїзму, обмеженості, злості вийшла на світ справжня людська особистість. адже треба спершу витренувати свою душу, аби вона здатна була відгукнутись на все людяне, святе і чисте, що існує навколо нас.творення самого себе нагадує піднімання або ж занурення у глибини: воно відбувається поступово, крок за кроком. і на кожному кроці треба чекати несподіванок, і не найгірша з них, коли обірветься страхуваль­ний трос. добре, коли в цей час поруч опиниться справжній товариш, який зможе подати руку, підтримати словом і ділом. пам’ятати тут треба ще одне: мета, до якої має самовиховання, повинна бути чітко визначеною. в іншому разі найважчий труд людського життя виявиться марним. за найважчий труд має бути велика нагорода. я вва­жаю, що найдорогоціннішою винагородою за працю над собою буде правильне розуміння свого місця в житті. і тоді прийде й успіх у роботі, і щасливе сімейне життя, і цікаве дозвілля. будуть друзі, на яких можна покластися в усьому, навіть у найскладнішому. а людина, яка досягне цього, зможе з упевненістю сказати про себе: “я виховав себе сам”.