Життя - це мистецво , яке переється з одного покоління до іншого .
С кожним днем це мистецво може покращуватись , або погіршуватись .
З давніх часів люди вважали , що мистецтво жити ,виживати в цьому світі це найскладніше .
З кожним днем життя нам дарує як щасливі мометни так і не дуже.
Люди народжуються зі своєю місією і виконавши її тільки вони помирают.
Життя найскладніше мистецтво , бо ти не знаєш коли почнуть з`являтись перешкоди , до прикладу малювання ти знаєшь скільки треба фарби щоб малюнок не розтікся,що б папір не розмочився, а у житті все інакше . На жаль зараз такий час , що людей вбивають навіть за добрі справи , осуджують не справедливо , до кожного з нас життя ставиться по різному ... тому воно й вважається найтруднішим не всі виживають проходячи перешкоди які да ім життя , тільки не велика кількість з них досягає справжнього результату .
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Контрольний твір-опис пам'яток історії та культури на основі особистих вражень у художньому стилі
Але є такий пам'ятник, до якого неодмінно повезуть екскурсоводи гостей міста. Це "наймолодший" пам'ятник у Харкові, але дуже важливий для міста. Це пам'ятник засновникам Харкова. Його автор — знаменитий московський скульптор Зураб Церетелі. Відлитий пам'ятник в російському Санкт-Петербурзі на заводі "Монументскульптура". Цей пам'ятник було відкрито з нагоди 350-річчя міста у серпні 2004 року. Гроші для створіння цього шедевра дали меценати.
На чотиригранному постаменті, який облицювали світло-коричневим мармуром, на коні сидить величний вершник.
Постамент ніби підносить вершника над містом, адже висота споруди дорівнює триповерховому будинку. Вершник на коні панує серед будинків, що оточують пам'ятник. Треба сказати, що він розмістився на початку одного з центральних проспектів міста, поруч з величними спорудами: Харківським національним університетом ім. Каразіна; праворуч — від одного з див України — Держпрому, ліворуч — від величної споруди Медичного університету. Складається враження, що вершник мчить ще до одного місця, вартого уваги, — площі Свободи, яка є однією з найбільших в Європі.
Церетелі зобразив героя в ту мить, коли той ледве стримує коня. Права нога тварини піднята, навіть відчуваєш гарячий подих коня. Здається, що ось-ось він заірже. Вершник пильно вдивляється вдалечінь. Ця миттєва зупинка потрібна йому, щоб обміркувати план подальших дій. Триста п'ятдесят років тому у місцевих поселенців було чимало ворогів, і батьківщину треба було захищати зі зброєю в руках. Ось і у вершника в піднятій правій руці — спис, за лівим плечем — сагайдак зі стрілами, а на боці, як і водиться, — шабля. З усього видно, що це досвідчений воїн, сильний, розумний, справжній ватажок козаків. Коли дивишся на його одяг, мимоволі згадуєш героїв повісті М. Гоголя, славнозвісних козаків з "Тараса Бульби". Така людина не пошкодує віддати життя за свободу і незалежність рідної землі, не пробачить зради, жорстоко покарає ворога.
Площа навколо пам'ятника устелена сіро-рожевою плиткою, в яку по периметру вмонтовані прилади освітлювання.
Трьома мармуровими сходами можна піднятися до підніжжя постаменту, щоб віддати данину поваги засновникам Харкова.
Пам'ятник і ліворуч, і праворуч обтікають сучасні автомагістралі. Це теж немаловажно. Кожен, хто проїздить повз пам'ятника, має змогу роздивитися роботу Зураба Церетелі. Немаловажно й те, що пам'ятник відлито в місті на Неві. Адже Санкт-Петербург та Харків — міста-побратими.
Не можна не відзначити і такий факт. У постаменті зберігається капсула з Посланням до нащадків. На мармуровій таблиці, що кріпиться до мармурової колони, читаємо: "Просимо зачитати послання в день святкування 500-річчя Харкова".