Треба 10 словосполучень з поезії: а затишок співає, мов сирена. не треба воску, я не одіссей. вже леви ждуть, і жде моя арена. життя, мабуть, — це завжди колізей. і завжди люди гинули за віру. цей спорт одвічний віднайшли не ми. тут головне — дивитись в очі звіру і просто — залишатися людьми. коли мене потягнуть на арену, коли на мене звіра нацькують, о, я впізнаю ту непроторенну глупоту вашу, вашу мстиву лють! воно в мені, святе моє повстання. дивлюся я в кривавий ваш туман. своїм катам і в мить свою останню скажу, як той найперший з християн: — мене спалить у вас немає змоги. вогонь холодний, він уже погас. і ваши леви лижуть мені ноги. і ваши слуги насміялись з вас.

наше століття ознаменувалося багатьма змінами. швидкий та невпинний розвиток технологій кожного дня змінює наше життя. такі речі, як комп’ютер та різноманітні гаджети, відіграють все більш важливу роль. все більше людей користуються комп’ютером і вдома, і на роботі, й під час навчання.

такі зміни значно мірою відобразилися і на мові та мовленні. як це завжди буває, в цих змінах є багато позитивного, але є й проблеми. серед позитивних змін найголовніше, на мій погляд, це легкий доступ до інформації. вперше за історію людства знання стали такими доступними. завдяки мережі інтернет майже будь-яка інформація пізнавального характеру знаходиться у вільному доступі. теоретично учень може знайти будь-яке правило, формулу, літературу чи відповідь на питання, не власного дому. і для цього йому знадобиться лише кілька хвилин. не виходячи з дому, можна вивчити іноземну мову, або навіть кілька мов. комп’ютер перевірить вашу письмову роботу, вкаже на помилки та навіть пояснить, як їх уникнути. здавалося б, створено майже ідеальні умови для розвитку грамотності, мовлення і навчання взагалі. але, на жаль, на практиці все виглядає зовсім по-іншому.

діти та молодь у наш час пишуть та читають все менше. легкий доступ до інформації певної мірою знецінив її. вона більше не затримується в пам’яті. читання часто замінюють фільмами та комп’ютерними іграми. через це зменшується словниковий запас та слабшає образне мислення.

вот

що потрібно для того, щоб називатися людиною? одні скажуть – бути чесним і порядним, інші – мати багато грошей, треті й зовсім скажуть, що для цього нічого не потрібно, бо вони мають руки, ходять на ногах, а це вже й так людина, а з малої чи великої літери – яка різниця? але різниця є, і дуже велика, адже від тварин ми відрізняємося не тільки анатомічними ознаками, і навіть не розвиненим інтелектом, а й людяністю.

для того, щоб стати людиною з великої літери, треба бути справедливим, чесним і добрим. однак головне, на мій погляд, – це любов до ближнього. адже добре відомо: щоб до тебе ставилися так, як ти хотів би, треба так само ставитися й до інших. а це означає, що треба постійно пам’ятати: завжди поряд є люди, яким, можливо, потрібна і співчуття. може, саме від вас ці люди сподіваються отримати , можливо саме від вас вони потребують співчуття. тому десять разів подумайте, перш, ніж відвертатися від людини: ви теж бували чи коли-небудь опинитеся в ситуаціях, коли буде необхідна добра порада або просто ласкавий погляд.

може хтось спостерігав, як кішку, на яку на вулиці собаки, сміливо і дружно захищають інші кішки, проти суперника, набагато сильнішого за них, і не роздумуючи над цим. та якщо тварини захищають одна одну, то чому ж люди часто залишаються байдужими до нещасть інших, навіть до нещасть своїх близьких?

радує те, що це скоріше виключення, ніж правило. бо і в реальному житті, і в літературі є багато прикладів справжньої самопожертви заради щастя і свободи інших. це і славетні сини запорізького козацтва, і прогресивні діячі часів молодої радянської україни, і герої великої вітчизняної війни, і наші сучасники, які відстоюють право нашої країни рухатися шляхом незалежності та свободи, шляхом розвитку та європейської інтеграції.

не обов’язково шукати приклади людяності серед відомих історичних постатей, можна просто уважно озирнутися навколо, придивитися до своїх друзів і близьких, зазирнути у свою власну душу. саме так можна зрозуміти, що істинний безкорисливий подвиг в ім’я людей завжди поруч з нами.

отже, давайте навчимося один одного любити, поважати почуття, думки і прагнення інших людей, давайте за основу свого життя візьмемо правило жити не тільки за державними законами, а й за законами моралі та честі, тими складовими, які основу того, що робить нас людьми з великої літери.