Іть написати твір міркування з висновком синичка смілива і добра пташка

вибиреш собі,яке сподобається

синичка — дуже корисна осіла пташка.

    її можна бачити біля людських осель взимку, коли багато інших птахів відлетіло у теплі краї. вона є окрасою нашої зимової природи, бо в теплу пору ховається від людського ока в лісах, де багато їжі. синички, як багато їнших птахів, знищують комах–шкідників, рятують дерева та кущі. коли вони пої плоди, насіння падає на землю. так воно розноситься  на великі відстані, де з нього виростають рослини.

      синички є нероздільною частиною природи.  тому треба обе­рігати синичок.

синичку  можна бачити біля людських осель взимку, коли багато інших птахів відлетіло у теплі краї. вона  — дуже корисна осіла пташка.

    по-перша, є окрасою нашої зимової природи, бо в теплу пору ховається від людського ока в лісах, де багато їжі. по-друге, синички, як багато їнших птахів, знищують комах–шкідників, рятують дерева та кущі. по-третє, коли вони пої плоди, насіння падає на землю. так воно розноситься  на великі відстані, де з нього виростають рослини.

      синички є нероздільною частиною природи.  тому треба обе­рігати синичок.

1)Я дуже люблю свою вчительку. Вона досвидчена и завжди дуже весела.
2)Школяри пидийшли до шкильнои клумби, навколо якои росли дерева.
3)Раптом на вовка наскочив заэць. Вин злякався и почав тикати.
4)Йому довелося вперше в житти самостийно пити до аптеки, щоб замовити лики.
5)Перебиваючи один одного, учни намагалися довести кожен свою думку, часто спалахували суперечки.
6)Рослин багато э на свити, кожна маэ свою назву, а назва - историю.
7)Уси школяри, яки вчилися в другу змину, вже повернулися из занять.

Людська душа – павутинка, химерне плетиво, що рветься навіть від легесенького подиху вітерця… А ще – дорогоцінне полотно, витонченості якого подивується не одна вправна ткаля, зрештою, на цілому світі не знайти людини, яка б могла створити щось подібне. Усвідомлення цього спонукало не одного знаного або ж і зовсім невідомого мислителя задуматися над вічними та складними мотивами людського існування. Очевидно, саме тому маємо змогу читати і ці поетичні рядки, сплетені уявою, наснагою, переживаннями, вірою та любов’ю львів’янки Галини Матвієнко. Народилася Галина у Львові. Тут закінчила загальноосвітню середню школу № 82, а також дитячу музичну школу № 1 ім. А. Кос-Анатольського – опанувала гру на бандурі. Цього року Галина Матвієнко стала випускницею історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, а також – аспіранткою цього навчального закладу.

Бажання записати римовані рядки виникло в авторки ще у школі, а сприяли цьому її музичні зацікавлення – самостійне виконання пісень та інструментальних творів у супроводі улюбленого інструменту. “Людина не в силі самотужки вистояти на роздоріжжі серед буревіїв та хурделиць, проживаючи без віри” – переконана Галина. Тому минуле та сьогодення, зміна пріоритетів та формування суспільних цінностей – “часові моменти земного життя людини” – актуальні мотиви її віршів. Творити нові поетичні рядки надихає Галину “переживання кожного Слова”. Напевно тому у її виконанні, а точніше написанні, вони не зовсім поміщаються у рамки звичних та відомих поетичних розмірів чи рим, а просто ллються потоком думок, пульсують і… живуть.