Твір роздум на тему " мої роздуми біля могили невідомого солдата"

только Переведи это всё на украинский
Пришёл Я как-то на могилу Неизвестного солдата мне стало грустно очень но потом я подумал а вдруг я там мог оказаться и лучше бы оказалась потому что этому неизвестному воину 27 лет он в два раза моложе меня мне очень стало грустно Почему бог забрал Именно его а не меня что делать дальше я спросил у самого себя и я дал сам себе ответ пойду я на войну как этот неизвестный солдат пусть я умру но за Родину вот я на войне Теперь я понимаю почему мне было грустно когда я увидел могилу Неизвестного солдата тут же все молодые люди их убивают из-за того что они защищают родину свою Куда же смотрит правительство Остановите эту безумную войну вот мы победили Украина против России Украина была сильнее потому что у нас тут были молодые люди там умерла очень много людей и мне так стало грустно что все они умерли а я один остался Так что любите свою страну не покидайте я зря

Цікавий твір, може використаєш:) Кожної весни й осені учні нашої школи беруть участь у прибиранні скверу, що розташований поблизу школи. Повз цей сквер ми йдемо до школи і повертаємося додому. З вікон кабінетів добре видно алеї, якими іноді хтось іде, вікові дуби і тополі. Після уроків ми затримуємося, щоб трошки погуляти, побігати серед дерев або посидіти на лавці. За кожним класом закріплений свій куточок, який ми прибираємо. Ось і цього разу наша класна керівниця Галина Олександрівна попередила, що після уроків двадцять хвилин ми присвятимо прибиранню території. Михайло Єршов вигукнув: —А моя хата скраю! Діти засміялися. —А хіба ти мешкаєш у будинку, що поруч зі сквером? — запитала Настя не то жартома, не то всерйоз. Вчителька запитала: —А ви знаєте, що таке хата? —Це селянський дім в українськім селі, — відповів Василь. —Але ж ми мешкаємо у місті, — сказав хтось. —А це означає, що Михайло мав на увазі зовсім інше, коли сказав «моя хата скраю». — Вчителька уважно подивилась на нас, а потім перевела погляд на Мишка. — Нехай він пояснить, що хотів сказати. Мишко почервонів, але мовчав. —Зрозуміло, чому він мовчить. Він вирішив зізнатися нам, що прибирання листя його не стосується.

- Привіт, мамо. Як справи? Що нового на роботі?
- Привіт, Марічко. Все прекрасно. Сьогодні до нас привезли дівчинку з зламаною рукою.
- І що? Вона плакала?
- Ні, вона була мужня і не проронила сльозинки. За це ми пригосли її цукеркою. Ще ми лікували, хлопчика- футболіста. Разом з ним, у палаті, лежав 5-річний хлопчик, який боявся уколів і плакав. Футболіст під час уколів розповідав йому цікаві історії про футбол. Малий захоплено слухав і не помічав, як йому проаходять процедуру. Ось так пройшов день.
- Класно.