Поширирене означення треба відокремити комою (комами) в кожному реченні, окрім: a) в хвилях ночі десь грім гуркоче, й пливе човен води вже повен б) стомлені спекою днини не замовкають долини в дзвоні рясних цвіркунів. в) в колисці сплетеній із верболозу мене малого мати колисала г)доведена до відчаю євпраксія прийняла постриг і пішла в монастир д) праворуч від озеречка вже лежали росою прибиті

Поширене означення треба відокремити комою (комами) в КОЖНОМУ реченні, ОКРІМ: 

Д) Праворуч від озеречка вже лежали |росою ПРИБИТІ| покоси(х) (Поширене означення, виражене дієприкметниковим зворотом, стоїть перед означувальним словом – комами не відокремлюється.)
__
A)      В хвилях ночі десь грім гуркоче, й пливе човен(х), |води вже повен|. (Поширене означення, виражене прикметником із залежними словами, стоїть після означувального слова – відокремлюється комами.)
Б) |СТОМЛЕНІ спекою днини|, не замовкають долини(х) в дзвоні рясних цвіркунів.
(Між поширеним означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом, що стоїть перед означувальним словом, є інший член речення (тут: присудок) – відокремлюється комами.)
В) В колисці(х), |СПЛЕТЕНІЙ із верболозу|, мене малого мати колисала. (Поширене означення, виражене дієприкметниковим зворотом, стоїть після означувального слова – відокремлюється комами.)
Г) |ДОВЕДЕНА до відчаю|, Євпраксія прийняла постриг і пішла в монастир.
(Поширене означення, виражене дієприкметниковим зворотом, що стоїть перед означувальним словом, має додаткове значення причинності – відокремлюється комами.)

Відповідь:

Тополі стоять край дороги і про щось перешіптуються з грайливим вітром а літня ніч уже засвітила в небі зоряні люстри.​​ (Речення неокл, розп, складне сурядне (сполучник "а"): 1) двоскладне, просте, поширене, повне, ускл. однорідними присудками; 2) двоскладне, просте, поширене, не ускл.)

Пояснення по частинам мови:

Тополі - іменник

стоять - дієслово

край - ім

дороги - ім

і - сполучник

про - прийменник

щось - займенник

перешіптуються - дієслово

з - прийменник

грайливим - прикметник

вітром - іменник

а - сполучник

літня - прикметник

ніч - ім

уже - прислівник

засвітила - дієслово

в - прийменник

небі - ім

зоряні - прикметник

люстри - ім

Пояснення по членам речення:

Підмет - одна лінія

Присудок - дві

Означення - хвиляста

Обставина - риска, крапка

Додаток - пунктир

НЕ чіпаємо! - і, а, з...

Підмет присудок обставина обставина і про додаток присудок з означення додаток, а означення підмет обставина присудок в обставина означення додаток.

"В праці, тільки в праці справжнє щастя"
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці. 

У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя. 

Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті". 

Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням. 

Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця. 

Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини: 

Усмішка в народу розцвітає. 
Кожен каже: й я свій труд несу! 
Відбудова! - труд переростає 
у красу. 

У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва. 

Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання. 

Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить: 

У щастя людського два рівних є крила: 
Троянди й виноград, красиве і корисне. 

Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою. 

Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.