Прикметники запишіть у дві колонки: 1) тверда група; 2) м'яка група. стародавній, добрий, двосторонній, озимий, новітній, знайомий, гарячий, крайній, вчорашній, долішній, скорий, останній, далекий, сторонній, літній.

Тверда група:добрий,озимий,знайомий,гарячий,скорий,далекий.
М*яка група:все інше
Но это не точно

ответ: Твір на тему "Що я роблю для здійснення своєї мрії":

Кожна людина про щось мріє і робить все можливе для  здійснення своєї мрії.

Я також роблю все можливе для її здійснення. Моя мрія - стати дизайнером інтер'єру. Потрібно старанно вчитися , малювати , володіти різними матеріалами. Моя мрія досить близька, вона точно здійсниться. Я докладаю чимало зусиль, а не просто сиджу, склавши руки. Я мрію мандрувати, пізнавати нові світи, а моя цікава професія мені у цьому до Я вважаю, що мрії здійснюються, варто тільки попрацювати над собою. Потрібно завжди вірити в себе і не здаватися. Бажаю вам гарно написати твір (гарних вам оцінок)

Объяснение:

Що це за гамір надворі? Невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? Так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.     У  дворі  нашого будинку росте горобина. Давно вона росте, гордлива ті іноді журлива  красуня, з солодким червоним намистом. Кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. Я  навіть не пам»ятаю коли її там  ще не було. Стара вона та розлога. Ніби царівна усьго саду. Останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі — птахи. Щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої пригоди…    Ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом. - Люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла  свої ягідки, наше улюблене ласування. -Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки. -Ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам — ніжним голосочком відповіла садова царівна. -Якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я й стояла б в зажурі весь час. -Та ми ж друзі! І завжди будемо допомагати  один -одному! Ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі — весело зачиркали пташеки. — Тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. Завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.