Напішіть текст на тип: художній (на українській)

Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько. 
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності».

Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками. 
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною. 
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні. 

Я не готова будувати припущення, як зміниться життя після пандемії — передусім це залежить від того, скільки часу триватиме карантин. Не знаю як ви, а я, наприклад, після трьох і після шести тижнів самоізоляції почувалася абсолютно по-різному. І все ж, думаю, деякі висновки, до яких ми дійдемо за цей час, залишаться з нами надовго. За шість тижнів карантину усвідомлюєш, що неможливе — можливо. Що цілком реалістичні збори в інтернеті й дистанційне ухвалення нрішень. Все те, що раніше здавалося якимось низькоякісним або негідним рівня професіоналізму, тепер сприймається інакше. Важливим стало не те, як ти робиш, а те, що робиш. Не як говориш, а що говориш. І це стосується дуже багатьох чинників. Ми починаємо розуміти, що суть важливіша за форму. Ми переходимо від форми до суті, й, можливо, такого різкого переходу не сталося б, якби не було нинішніх умов.

Вибір професії це надзвичайно важливий етап у житті людини, адже від цього вибору залежить майбутнє людини. Добре коли це питання вас цікавить особисто – це означає, що ви маєте високу соціальну позицію і маєте якусь конкретну мету у житті. Погано, коли батьки здійснюють за вас цей непростий вибір, тому що може статися так, що ви будете усе своє життя займатись справою, яка вас не цікавить,яка вам зовсім недовподоби.

Я вважаю, що, якщо ви творча натура, то ви повинні займатися роботою, пов'язаною з творчістю,якщо подобається техніка – то, відповідно, це має бути професія пов'язана з технікою. Під час вибору професії ви також повинні враховувати ваші здібності і особисті риси характеру. Якщо ви екстраверт – тобто любите спілкуватися з людьми, до для вас більше підійдуть професії, де ви повинні взаємодіяти з іншими. Якщо ж ви інтроверт, то ви повинні обирати собі таку професію, де мінімальне коло спілкування з людьми.

Ви також повинні оцінити вашу майбутню професію з різних точок зору:наскільки зміниться ваше життя після вибору професії;чи буде вам комфортно у цій професії,чи буде збігатися справа,котру обрали,з вашими з вашими рисами характеру. Щодо мене, то я ще не вирішив, ким я стану у майбутньому.

Объяснение:

Наверное ответ слишком большой,ну ладно))