Яка це добра й світла година, коли село йде на Великдень до церкви! Вийнято зі скринь і шаф найкращий одяг, а для нас він таки найкращий у світі. Вишивані сорочки та блузи, на яких барвляться квіти й чарують око предивні візерунки, вишивані кептарики, брилики на хлопчиках, віночки й стрічки на дівчатках. І все це нове, одягнуте сьогодні вперше, бо цілий рік готувалося до Великодня. Сплетені з лози й розмальовані майстровими руками кошики, прикрашені вишиваними рушниками. Усе чисте й біле, як цей світ, чекає на себе краплі свяченої води.
А церква й довкола церкви — мов великий живий квітник. Люди прийшли посвятити паски. Село стоїть у всій своїй одвічній красі, душевній тленості. Рід коло роду, як з давніх-давніх часів. А серце звернуте до неба, і тиша така дзвінка, ніби щойно над цим окрайцем української землі перелетіли святі.
І не перепинити цієї живої народної ріки до церкви, бо в її святості живе наш дух, бо так виростали наші традиції, єдналася нація, так благословилася незалежна Україна
всі ми різні, в кожного з час є свої особливості, своє бачення навколишнього світу, свій характер. деякі його властивості нам з материнським молоком. більшість інших ми формуємо протягом життя. добро і зло, ненависть і поблажливість, людяність і жорстокість борються в душі кожної людини. але що випустити на волю вирішуємо тільки ми.
мені здається, що свідомість людини, наче губка всмоктує все, що з нами стається. і особливо чітко нам запам’ятовуються моменти, коли з нами вчинили не так, як би нам того хотілося. з іншого боку, всі приємні моменти, хороші приклади з людського життя також закарбовуються в нашій пам’яті. і ось той між першим і другим, мені здається, і є характером людини. він може бути спокійним, лагідним, якщо людина позитивно дивиться на світ, якщо нормально сприймає всі життєві труднощі, якщо вміє знайти вихід навіть з найтемніших куточків лабіринту. якщо ж людині на долю випадало багато випробувань і вона почала вороже сприймати оточуючих, то, звичайно, характер в такої людини, як то кажуть в народі, не мед. озлобленість, високомірність, байдужість, – це тільки кілька негативних рис характеру таких людей.
але ж ми самі творимо свій характер. так, безперечно, всі життєві перепетії на ньому свої відбитки. но тільки він нас самих залежить яким він буде. наш характер, наше світосприйняття творить наше життя, нашу долю. тому ні в якому разі не можна допускати, аби якісь життєві негаразди вплинули на наше подальше відношення до життя. адже воно одне. і лише від нас залежить яким воно буде.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Іть будь ласка скласти текст з паронімами