Твір роздум про вчинки людей на основі власних будьласка!

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку-однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.
На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.

Украина це и наша земля, и наш дим, и наша культура, и наша украинська мова. Мовою нашою можна пишатись, бо вона дуже багата й красива. З великою
любов,ю и трепетом згадуэ кожна людина мисце, де вона народилася, де минуло ИИ дитинство. Ми- украинци, яки постийно живемо в Украини, любимой ИИ, готови захищати ИИ территорию. Кожна людина передаэ свою любовь до Украини, як умиэ. Людина повинна бути готова захистити свою землю, заради нет пити у бий, коли це необхидно. а в мирний час трудится, щоб краина наша була багатою и щоб усим жилося добре. держава ЦК дом, у якому живёт НАРОд. У своэму домик коже господаря запровалдуэ свий лад. Так само встановлюэ свий лад у свои держави народ господар.

К

І здавалось: розтає сніжинка.Запахло дужче осінню: листя пожовкле, як із кульбаби пух, вітер рвав і кружляв ним по голих городах. Любіть книгу: вона до вам розібратися в строкатому плетиві думок, навчить вас поважати людину Надворі було видно, як удень: було видно усе дерево в садку, всі верби, кожну гілляку, кожний збляклий листок… Я відчував: пахне м’ятою.Пройшла мить — літак зник за лісом.Тепловоз на станції чмихнув дуже — у лісі покотилася луна.Подивилась ясно — заспівали скрипки.Защебетав соловейко — пішла луна гаєм.Щастя-це доля.