Складіть і запишіть два речення зі словом "війсковий" так, щоб у першому реченні воно було прикмметником, а в другому іменником

Мова. Навчатись їй так просто й одночасно так складно. Україн­ська мова живе всередині нас. Навіть не вивчаючи її, без проблем ро­зуміємо, бо це наша мова. Ми українці, і нам соромно не знати своєї власної мови, соромно не намагатись розвивати своє мовлення.

Так, українську мову ми вчимо в школі, але для справжнього володіння нею цього недостатньо, треба самотужки додатково зай­матись.

Необхідно багато читати. Читати вголос і про себе, читати не лише художню, а й публіцистичну літературу. Саме таким чином я покращую свій лексичний словниковий запас, вчусь володіти лі­тературною мовою.

І чим більше я читаю, тим кращим, і я це помічаю, стає моє мовлення.

Але всі ці знання так і залишились би в теорії, якби я не спіл­кувався. Спілкуючись рідною мовою, я можу помітити свої власні помилки, виправити їх. Слухаючи своє мовлення, я помічаю, чого мені бракує, на що звернути увагу, з чим виникає найбільше про­блем, де найбільше помилок.

Останнім часом у нас приділяють велику увагу українській мові. Ми частіше чуємо її — і по телебаченню, і по радіо, і навіть на вулиці. Завдяки телевізору та радіо ми, непомітно для самих себе, вивчаємо мову, вчимось розуміти її. До речі, диктори надають інфор­мацію суто літературною мовою, враховуючи всі вимоги до її вимО­

ви, і це для нас корисно. Отож, ще один засіб навчання мові — це телебачення та радіо. Я намагаюсь уважно слухати, запам’ятовува­ти, одним словом — навчатись.

Так, це складно. Процес пізнання дуже повільний, тут немож­ливо поспішати. Навчатись необхідно вдумливо, старанно, інакше найголовнішого можна не помітити.

Але я не боюся складнощів, невдач, адже я працюю, отже — розвиваюсь. Без мови немає жодної країни, а це значить, що я зобо­в’язаний знати свою мову, адже «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це відбиток свідомості людини — це прояв її».

1) Всі ми звикли до того, що останнім часом людина вважає себе господарем природи, а чи дійсно воно є так? На прикінці двох останніх сторіч ми вже знаємо роль людини всесвіті. Майже у кожного вдома є, або була домашня тваринка, ми дуже гарно знаємо, що для того, щоб нашим домашнім улюбленцям було добре, ми ладні віддати останні гроші. Ми розсаджуємо квіти, дерева - це робить наш світ гарнішим. Людина робить дуже багато, за для того, щоб їй було зручніше жити поруч з природою. Останнім часом людство навчилося передбачати землетруси, дощі та інші погодні явища. Люди не може жити без природи, без співу пташок, без гаміру моря, вітру…

Люди почали вирубувати ліси ,смітити, створювати випадкові пожежі, полювати на рідкісних тварин . Це звісно все дуже сумно. Це наша вина , природа це просто прекрасно. Проте, людина не повинен забувати про свої коріння. Всі ми є частиною живої системи на планеті Земля, наші предки жили практично під відкритим небом і стикалися з навколишнім світом щодня. Ми ж відгородилися від цього .

Раніше люди були невід'ємні з природою. Люди жили в дикій природі, точніше виживали.Вони звісно полювали на тварин але деяких приручували.

Я вважаю що тварини і природа не заслужили того, що з ними відбувається.

Люди ,бережіть природу!

2)Вже давно стало зрозуміло, що довкілл потребує нашого захисту. Але чомусь люди поступово знищують природу і ставляться до неї як споживачі. А щозалишиться після нас майбутнім поколінням, яким теж хотілося б жити на “барвінковій землі” і мати міцне здоров’я? Нічого доброго, тому треба докласти всіх можливих зусиль і врятувати природу

Здоров"я, на мою думку, це найдорожче, що має людина. А чи ти, людино, його бережеш і свідомо поліпшуєш? Якби можна було приникнути до землі та сказати: земле, дай мені трохи твого здоров"я. Але так буває тільки у казках. Насправді, у житі, треба самому щось зробити для землі, бо вона зовсім не є сама здоровою. Всі прекрасні ліси, чисті води, цілюще повітря - все це залишилося у глибокій давнині. Людина взяла від природи все, що їй було потрібне, а потім покинула її напризволяще. I якщо ми, кожен з нас, не усвідомимо, що землю треба відновлювати, ніякого здоров"я вона нам просто не зможе дати. Хлопці та дівчата, давайте разом вилікуємо нашу землю. Для цього кожен з нас може дещо зробити: посадити нові дерева, прибрати сміття навколо себе, не викидати нічого поза смітником і інших привчати до цього, менше користуватися пластиковими пакетами та посудом... Це звичайні дрібниці, але якщо б кожен свідомий громадянин так робив, ми б мали більш здорове, а значить, і щасливе суспільство.