Члени речення зима - це дуже гарна пора року.

Зима - підмет
пора - присудок
гарна - ознака
року - обставина

Объяснение:

В цьому році я зустрічала Новий рік зі своєю сім’єю. Напередодні Нового року ми купили ялинку й прикрасили її різнокольоровими кульками та блискучими іграшками. Розвішали на вікнах і стінах сріблясті сніжинки та яскраві гірлянди. Також підготували подарунки нашим родичам і друзям. Ми з мамою приготували святкову вечерю. Зробили смачні салати, курку з картоплею та грибами. Матуся спекла великий святковий торт. Я прикрасила його фруктами та горіхами. Ми постелили на стіл красиву скатертину й розклали на ньому тарілки, стакани та столові прибори.

Ввечері до нас прийшли гості. Вони подарували мені гарний набір для творчості. Тітка Олена подарувала великого плюшевого ведмедя. В подарунок від дядька я отримала інтерактивну ляльку.

Потім до нас прийшов сам Дід Мороз! Він спитав про мою поведінку та успіхи у школі. Я відповіла, що була слухняною та навчаюся добре. Розповіла Дідові Морозу віршик, а він подарував мені цікавий конструктор для дівчинок.

І ось, нарешті, настала північ, а з нею і Новий рік! Ми привітали один одного та побажали щастя і здоров’я. Після цього дивилися телевізор і насолоджувалися їжею та напоями. Дядько грав на гітарі. Ми добре провели час разом.

Твір «Новий рік у моїй родині»

Існує ніч в році, коли можна зібратися всією родиною. Привітати один одного з наближенням свята і провести час весело й невимушено. Така ніч зветься новорічною, і вона для мене є найулюбленішою в році. У новорічну ніч я ніколи не лягаю спати. Цілий день я допомагаю мамі готувати новорічні частування, а ввечері ми сідаємо за святковий стіл і починаємо проводжати старий рік. Попри всі труднощі, які були в році, що минає, проводити рік потрібно обов’язково. Треба подякувати йому за все те добре, що в ньому було, та налаштуватися на зустріч нового року.

Новий рік ми завжди зустрічаємо з пляшкою шампанського й смачними салатами. Мій улюблений салат — це олів’є. Мама завжди готує його дуже смачно. До Нового року ми обов’язково прикрашаємо ялинку. Я люблю прикрашати її іграшками та гірляндами. Завжди намагаюся, щоб ялина була прикрашена по-європейськи. Кульки для ялинки я підбираю кількох кольорів, переважно червоні, сині та білі. Таке поєднання кольорів мені здається найоптимальнішим.

Мені дуже подобається готувати та приймати подарунки. В нашій родині заведено обов’язково вітати кожного члена сім’ї. Тож, хоч невеликий подаруночок, але треба вручити всім. На мою думку, це найприємніша новорічна справа. А що ви думаєте з цього приводу?

ответ, проверенный экспертом

4,0/5

107

Пеппер

главный мозг

21.9 тыс. ответов

8.8 млн пользователей, получивших

Вам не здається, що з мовленням та екологією у нас одні й ті  самі проблеми? Обидва поняття потребують очистки від того, бруду, що накопичувався багатьма роками.

Не знаю, як вам, але мені видається досить дивною і нез`ясовною одна річ, яка просто лізе в очі, точніше, у вуха, але роками залишається поза увагою суспільства у нашій країні. Це правильна мова.  

Ось дивіться. У Бернарда Шоу, в його п`єсі «Пігмаліон», головна героїня Еліза Дулітл жила за часів королеви Вікторії і отримала, як усі діти з бідних родин Англії, в найкращому разі, початкову освіту, тобто, вміла читати та рахувати гроші. Вона виросла у передмісті Лондона, де всі люди говорили на своєрідній мові – кокні, яку часто взагалі не могли зрозуміти жителі інших районів цього велетенського міста. І для людей з привілейованих верств суспільства ця мова здавалася нестерпно огидною, неприпустимою, грубою, викликала подив та глузування.  

Еліза майже ніякої освіти не мала, але навіть вона розуміла, що, не навчившися правильно вимовляти слова і будувати речення, ніколи не зможеш піднятися вище свого жалюгідного оточення, не зможеш розпочати свою праву, не зможеш забезпечити собі гідне життя. Але вона опинилася в потрібному місці у потрібний час, і тут їй трапився професор Хіггінс.  

Що ж до українців, то вони вважають себе культурними та освіченими людьми,  всі мають не просто шкільну освіту, а університетську, та ще й не одну. На кожному кроці у великих містах розташовані навчальні заклади, де людей вчать, вчать,  вчать … рідної мови. І що, як кажуть, у сухому залишку?

Нічого. Як і 100 років тому, правильною мовою говорять одиниці, як-от, наприклад, я. Інші вдовольняються тією мовою, яку зроду чули у себе вдома: дехто – суржиком, дехто – галицьким діалектом, гварою. Багато людей говорять досить правильною російською мовою.  

Як досконале знання мови впливає на суспільний стан та ділову успішність українця? За моїми власними ніяк. Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що вам стане соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, на якій вони не думають, якою не володіють.  

Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.  

«Поговори трохи, і я скажу, хто ти», - жартують філологи. І справді, хто ти є насправді – про це скаже твоя мова.