Міні-твір на тему: "буковина-край, де варто жити

Просо у Gулі написати тему. Там є такий твір

Одного ясного дня, дiдусь сiяв восени пшеницю. Потiм раптом подув вiтер, почав моросити дощик i дiдусь вирiшив скорiше сховатися в свiй теплий будиночок. Але одне зернятко видув вiтер i воно опинилося зовсiм одне в грудцi землi, яке пролежало там доти, доки не прийшла весна. Пролежавши пiд землею усю сувору зиму, маленьке зернятко набралося сил, тепла та проросло. Дiдусь,вийшовши на огород здивувався. Звiдкиля ж узялося тут зернятко,яке так жваво проросло. Дiдусь дбав про це ще зовсiм маленьке зернятко. Згодом наступило тепле та сонячне лiто. За лiто маленьке зерно пiдросло та росплодилося. Так i простоявши майже все лiто великi пагони пшеницi, були скошанi дiдусем.Вiн iх перемолов та морозною зимою ласувавши смачними пирiжками дивився на пустий огород, який незабаром буде знову проросший золотистою пшеницею!

Завдання: Скласти казку про маленьке зернятко, яке потрапило восени під велику грудку землі.

Однієї осені малесеньке зернятко потрапило під велику грудку землі. Спочатку йому було самотньо та тоскно. Дні йшли. Настала зима, пухнаста біленька ковдра вкрила землю. Зерняткові не було холодно, навпаки, стало тепло і затишно.

Несподівано потекла водичка - сонечко пригріло, сніг почав танути. Для зернятка все було новим та незвичайним. І ось сталось диво - зернятко відчуло, що в нього прокльовуються гілочки. Так з зернинки вийшла велика та гарна рослина.