сделайте пересказ в публицстичном стиле

 Навесні хата ожила, дихнула на повні груди своїми свіжо вибіленими стінами. Скоро Великдень. Останні дні посту добігають кінця, а це кличе усіх готуватися до наближення величного свята. Свята, що наповнить хату радісними голосами дітей та онуків, що мов ті птахи повертаються на весні до своїх гнізд, так і діти спішать до своїх батьків. Спішать до свого дитинства, до рідних стін, до своїх спогадів.

        Той хто не покидав батьківського дому так гостро не відчуває любові до нього та до своєї родини, як той хто полишив його. Будучи на відстані т починаєш згадувати кожну картинку на стіні, вишиті рушники над образами, тебе манить запах свіжого хліба, який мама щойно витягнула з печі. А вишневий цвіт усні засипає тебе білою віхолою, сонячні промені освітлюють рідне подвір'я. Ти просинаєшся і розумієш, щоце був сон. Ти ідеш у своїх справах, а думка про рідний дім непокидає тебе і ти вже на настінному календарі ставиш відмітки про прожиті дні, як знак, що ти на один день наближаєшся жо своєї мрії. Мрії відчинити двері свого дому, обійняти найрідніших людей та глибоко вдихнути запах свого дитинства - своєї батьківської хати.

Дорогий Андрію(або якесь інше ім'я)! Нарешті є можливість поспілкуватись. Так багато запитань і у мене, і у тебе..
Що ж, моя сім'я і надалі проживає у Вінниці, тато займається бізнесом, а мама працює у нього секретаркою . Я уже в 9( чи якому там) класі, оцінки майже відмінні, лише з математикою трішки не вдалось. Зацікавився(лась) гітарою, смаки у музиці не змінились. Можливо піду у коледж, та це тільки вирішується. Хочу вчитись на юриста(допустім). Життя йде до кращого, але з'являються більш дорослі проблеми, які, сподіваюсь, з часом вирішаться. А так у цілому нічого й не змінилось.
А ти сам(сама) як?Як навчання?Як батьки, сестра/брат(може відсутні)?Чи знайшов(шла) нових друзів? Які плани?
Буду чекати відповіді. Передавай усім вітання.
З любов'ю Катя!