написати твір-есе "За що я люблю зиму", вживаючи дієприкметники, позначити активні та пасивні дієприкметники.​

Зима це моя найулюбленіша пора року. Звичайно, багато людей люблять зиму так само міцно, але тут я хочу розповісти саме про свої причини.

Як же красиво на вулиці взимку! Гілки і стовбури дерев покриваються блискучим інеєм і білосніжним снігом. У світлі вечірніх ліхтарів сніжинки падають неймовірно красиво, на мить може навіть здатися, що ти потрапив у казку. Кучугури, як м`яка перина, так цікаво там борсатися і кидатися з друзями один в одного снігом. У дворі можна зліпити сніговика, та ще й якого захочеш! Він навіть може бути велетнем і дуже незвичним, все залежить від бажання.

Ще взимку місто прикрашають до Нового року. Наряджаємо і ми свій будинок – ставимо ялинку, прикрашаємо її, розвішуємо по кімнатах мішуру і яскраві гірлянди. Відразу стає приємно і весело. Мені дуже подобається передноворічна атмосфера і саме новорічне свято, яке ми відзначаємо всією родиною.

Існує дуже багато причин любити зиму, адже це прекрасний час, який щороку дарує нам природа. Я завжди з нетерпінням її чекаю.

Объяснение:

  Кінець зими можна прекрасно зобразити на полотні, у музиці та у багатох інших видах мистецтва. Але жодний пензель не зможе відтворити всю красу цієї пори.
  І  талановитого художника і просто звичайну людину  вражає цей дивний час. Яскраво  і вдало описує Жуковський у своєму вірші "Прихід весни" цю пору. Він передає всю атмосферу цього періоду. Всю зиму я проводжу в очікуванні весни. Бо саме тоді нас бавлять  теплі сонячні промені, гра світла чарує око, а особливе світло березня  - предвісника весни, дарує мені гарний настрій. Сніг у цей час не просто білий , а з голубими тінями . Яскраво виглядають  таловники на копицях . Прозора крона дерев на тлі блакитного неба виглядає дивовижно . Мене зачаровує кінець зими. 

"Якби я була екскурсоводом".
Знайомтеся - вулиця Гоголя. (Харків)
Виникла вона як Мало-Сумська вулиця в другій половині XVIII століття, бо проходила паралельно Сумської. Починалася Мало-Сумська на нинішній Театральній площі і доходила до Мироносицькій кладовища (нині сквер Перемоги). До сторіччя Гоголя її перейменували в Гоголівську, а потім назву вкоротили.
Раніше тут знаходилися два храми: лютеранська кірха і католицький собор. У шістдесятому році кірху знесли. І на її місці виріс нічим не примітний з архітектурної точки зору житловий будинок. Втім, у місті будинок був відомий тим, що в ньому знаходився магазин «Поезія». До речі, в цьому магазині якийсь час працював продавцем молодий, нікому ще невідомий Едуард Лімонов - Едічка.