6) Поставте наголос у словах Відгомін, ваги, відомість, вантажівка, вимога, відомість (список), віднести, випадок, висіти, вишиваний, визвольний, витрата, відвезти, вірші, вигода (зручність), вітчим, видання, виразний, відомість (популярність), вигода (користь) 7) Перепишіть текст, підкресліть іменники однією рискою, прикметники — хвилястою, службові частини мови обведіть у кружечок. Визначте рід, число, відмінок прикметників. Утворіть ступені порівняння від прикметників, які не вжиті в ступені порівняння і можуть їх утворювати. Чи не найбільш улюбленою й поширеною в Україні є рожа або мальва. Високі стебла, яскраві, ніжні квітки та великі лапаті листки живою стіною закривають майже кожну сільську хату. Десь росли колосальні споруди, десь поставали міста й селища з модерною технікою. Сини жили разом із батьками великими родинами, а порядкував найстарший та найметкіший.

Василь і Ксеня пішли в ліс по ягоди. І хоч їм здавалося, що вони трошки походили, але незчулися, як почало вечоріти. Тільки тоді діти побачили, що вже блукають у незнайомому місці. Дітям усюди ввижалися якісь страхітливі істоти. Звідусіль лунали незнайомі звуки. Десь углибині лісу пугикав пугач.
- Васильку, що нам робити? - запитала перелякана Ксеня.
- Не бійся, Ксеню, я тебе захищу, - як справжній чоловік, відповів Василь.
Василь назбирав хмизу і розпалив багаття. Вони трохи зігрілися і заспокоїлися. І лише тоді хлопчик згадав, що в нього є мобільний телефон. Він хутко зателефонував батькам. За годину діти почули гавкіт свого собаки Рекса. Він допоміг
батькам знайти блукачів. Радості батьків і дітей не було меж. Брат із сестрою пообіцяли ніколи не ходити до лісу самі.

- Сашко, привіт!

- Привіт, Коля!

- Ти вже виконав домашнє завдання?

- З якого предмету?

- З української літератури. Потрібно було прочитати казку “Летючий корабель”.

- Звісно, прочитав.

- Ї хто тобі з героїв найбільше сподобався?

- Не стільки сподобався, скільки здивував.

- Ї хто ж?

- Дурник!

- А чого?

- А тому, що він виявився зовсім не дурнем.

- Але ж в казці він описується  як дурень.

- Я так не вважаю. Якби він був дурнем, то не зміг би одружитися на царівні.

- Так йому ж допомагали.

- Так, допомагали,але спочатку він шанобливо поставився до своїх помічників. Він був чуйний, добрий, не жадібний. Ось вони йому й до

- Я з тобою не згоден.Вони просто ли його,бо вважали його дурником.Йому про це зустрічний дід одразу сказав.

- Коли?

- А коли просив у нього горілки до хліба,пам`ятаєш?

- Ні.

- Ну,згадай.Він сказав:” От бач,як бог дурнів жалує!”

- Ха-ха!Та він не це мав на увазі.Це ж приказка така!

- Звісно,я згадав!

- От і виходить,що він не дурник,а щирий та добрий хлопець.І,завдяки  спілкуванню з друзями,яких він зустрів,можна в цьому переконатись.

- Бувай!

- Бувай!