Опишіть (письмово) за картиною зимовий ліс, використовуючи в тексті дієприслівники та дієприслівникові звороти. Підкресліть їх у тексті.

Кожна людина все життя мріє стати щасливою, та чи всі можуть відчути й зрозуміти власне бажання?

Щастя – це не термін, не теорія й не правило. Його не поясниш і не прочитаєш у книжках, бо це те, для чого бракує слів.

Існує багато думок, стереотипів й переконань із цього приводу. Багато хто каже: «Щастя не в багатстві». Та насправді, коли ти маєш гроші, можеш дозволити подорожі, найулюбленішу їжу, якісні ліки й ґрунтовну освіту. А це теж є складниками того щастя. Це ніби пазлик, який кожна людина збирає для себе сама, зі своїх «шматочків».

Нещодавно я запитала своїх друзів про їхнє особисте щастя. Звісно, більшість відповіла: «Друзі, родина, хобі, подорожі». Та потім я захотіла послухати про їхнє «щастя в дрібницях», і саме про це хочу вам розповісти.

Для когось з’їсти шматочок улюбленого тістечка – все одно, що побувати на сьомому небі. Проїхати улюбленим маршрутом рідного міста, нарешті «впасти» в ліжко після неймовірно важкого дня, передивлятися фотографії та відео, згадуючи найзворушливіші моменти, виспатися, побачити старого друга, повернутися додому після подорожі, нарешті закінчити всі свої справи, гладити кішку й чути тихе мурчання, що так заспокоює, дізнатися радісну звістку близької людини, бачити щирість в очах коханого й усім серцем відчувати любов, що кружляє прямо в повітрі – усе це і є маленькими особливими митями кожного.

І чим більше цих малесеньких «шматочків», тим яскравіша й прекрасніша картина. Саме дрібнички довершують цей пазл під назвою «щастя».

- Алло! Це Наталка Іванченко. Можна Олену до телефону?
- Привіт, Наталко, це ж я!
- О, вибач не пізнала твій голос. Ти сьогодні ввечері вільна? Я хотіла запросити тебе до себе – буде невеличка вечірка.
- Як цікаво! О котрій годині?
- Починаймо о шостій. Я приготую дещо смачненьке, а потім подивимось нове кіно.
- Думаю, я зможу прийти. А багато гостей ще буде?
- Ні, ще Тетянка та Оксана з братом. Ти його знаєш?
- Миколу? Знаю. Ми з ним разом до музичної школи ходимо.
- От і добре, усі одне одного знають, тож маж бути цікаво. То ти прийдеш? 
- Так, із задоволенням. Тобі потрібна якась до у приготуваннях?
- Ні, дякую, все буде просто й невимушено. Впораюсь! Чекаю на тебе о шостій! Бувай!
- Дякую! До вечора!